Медитацію сьогодні часто пов’язують із короткою перервою посеред напруженого робочого дня. Для Тхіть Нят Ханя таке розуміння було надто вузьким. Коли під час війни у В’єтнамі руйнувалися села, а тисячі людей залишали домівки, він переконував своїх учнів, що духовна практика не може обмежуватися монастирською тишею. Якщо людина навчається співчуття, це повинно змінювати і її дії перед обличчям чужого страждання. Із цього досвіду виросла концепція соціально залученого буддизму.
Майбутній учитель народився 1926 року в Центральному В’єтнамі. У шістнадцятирічному віці став послушником у монастирі Ти Хієу поблизу Хюе. Як дзенський чернець він навчався медитації та буддійської дисципліни, однак дедалі активніше брав участь у громадському житті. У 1960-х долучився до організації молодіжної соціальної служби, добровольці якої допомагали відновлювати постраждалі від війни громади. Вони будували школи, надавали медичну допомогу й підтримували людей незалежно від їхньої політичної належності.
Особливу вагу він надавав уважному слуханню. У конфлікті люди часто чують лише аргументи, на які збираються заперечувати. Тхіть Нят Хань пропонував іншу вправу: дозволити співрозмовникові висловити біль, не намагаючись негайно його виправити.
Під час війни він закликав до припинення насильства, відмовляючись підтримувати будь-яку з ворогуючих сторін. 1966 року здійснив поїздку до США з миротворчою місією. Там він зустрівся з Мартіном Лютером Кінгом, який згодом висунув його кандидатуру на Нобелівську премію миру. Політичні обставини не дозволили ченцеві повернутися до рідного В’єтнаму на багато років. Його життя стало історією вимушеного вигнання, з якого виріс міжнародний буддійський рух.
Він пропонував і форми спільного примирення, зокрема практики, де учасники уважно слухають одне одного без негайних суперечок. У його погляді на ненасильство відсутнє уявлення, що страждання можна просто не помічати. Навпаки, уважність мала змушувати бачити наслідки війни, які публічна риторика легко перетворює на статистику.
Після тяжкого інсульту 2014 року його публічна діяльність значно скоротилася. Останні роки він провів переважно у В’єтнамі й помер 22 січня 2022 року в монастирі Ти Хієу. Сьогодні термін «усвідомленість» став частиною масової культури. Біографія Тхіть Нят Ханя нагадує, що в його первісному задумі ця практика не була способом краще пристосуватися до будь-яких обставин. Вона мала допомагати людям помічати насильство й знаходити сили діяти без ненависті.
Данило Ігнатенко
