Південні кордони Великого князівства Литовського: татарські набіги та виникнення українського козацтва

У другій половині XV століття південні володіння Великого князівства Литовського дедалі частіше зазнавали нападів із Криму. Київщина, Брацлавщина та землі Середнього Подніпров’я лежали поблизу степових шляхів, якими рухалися татарські загони. Укріплені міста захищали головні переправи й торговельні дороги, але між ними простягалися великі малозаселені території. Саме тут наприкінці XV століття з’являються перші достовірні згадки про українських козаків. Їхні загони формувалися серед людей, які займалися промислами на Дніпрі, охороняли прикордонні поселення та здійснювали збройні походи в степ.

Кримське ханство та оборона українських земель

iizhzhizhi

Після розпаду Золотої Орди одним із найвпливовіших володарів Причорномор’я став кримський хан. Його відносини з Литвою залежали від політичних союзів, боротьби за степові території та суперництва з сусідніми державами. У другій половині XV століття Кримське ханство зблизилося з Московською державою, а напади на литовські володіння почастішали. Найвідоміший із них відбувся 1 вересня 1482 року, коли військо хана Менглі-Гірея захопило й пограбувало Київ. Постраждали міські укріплення, церкви та житлові квартали, частину населення забрали в полон.

Їхні дерев’яно-земляні замки утримували невеликі гарнізони, а під час нападів за мурами переховувалися мешканці навколишніх сіл. Прикордонні старости мусили забезпечувати сторожу, ремонтувати укріплення та збирати людей для переслідування нападників. Однак швидка татарська кіннота нерідко встигала захопити худобу й полонених раніше, ніж замкові залоги могли організувати оборону.

Уходники та перші козацькі загони

Небезпека не зупинила господарського освоєння Подніпров’я. Щовесни мешканці Черкас, Канева та інших міст вирушали на віддалені річкові й степові промисли. Вони ловили рибу, полювали на звірів, збирали мед диких бджіл, добували сіль та заготовляли хутро. Такі сезонні промисли називали уходами, а людей, які ними займалися, — уходниками. Найпривабливішими були дніпровські острови, заплави й угіддя нижче порогів, де водилося багато риби та дичини. Промисловці будували тимчасові житла, запасали харчі й об’єднувалися у ватаги, оскільки далеко від міст доводилося самостійно захищати здобич та майно. Частина уходників поступово переходила до збройних нападів на татарські загони й торговельні каравани.

Слово «козак» має тюркське походження й уживалося в степовому середовищі задовго до появи українського козацтва. У XV столітті так могли називати вільних озброєних людей, які жили з промислів, військової служби або здобичі. Серед ранніх українських козаків були міщани, селяни, слуги прикордонних старост і представники дрібної шляхти. Вони ще не становили окремого військового стану та не мали спільного керівництва. Їх об’єднували заняття й умови життя на степовому порубіжжі.

Одне з найдавніших повідомлень про таких людей належить до 1492 року. Кримський хан Менглі-Гірей поскаржився великому князю литовському Олександру Ягеллончику на козаків із підвладних йому земель, які напали на турецьке судно поблизу фортеці Тягиня в пониззі Дніпра. Литовський правитель обіцяв розшукати винуватців і відшкодувати завдані збитки. Листування засвідчує, що наприкінці XV століття озброєні козацькі загони вже діяли далеко за межами прикордонних міст і могли спричиняти дипломатичні конфлікти.

Прикордонні старости та козацька військова служба

У першій половині XVI століття чисельність козаків поступово зростала. Черкаські й канівські старости залучали їх до розвідки, охорони переправ і походів проти татар. Козаки добре знали дніпровські протоки, степові дороги та місця татарських переправ, тому були корисними для прикордонної оборони. Водночас їхні самовільні напади на кримські й османські володіння нерідко ускладнювали відносини між державами. Уряд намагався обмежувати такі походи, але не мав достатньо сил для постійного контролю над запорозькими територіями.

Данило Ігнатенко

Оцініть статтю
( Поки що оцінок немає )
Поділитися з друзями
Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія
Додати коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення кількості спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані коментарів.