Біблійна традиція

У єврейській Біблії (Першій книзі царів 10:1–13 та Другій книзі хронік 9:1–12) цариця Савська постає як володарка царства Сабаʾ (або Шеба), яке, ймовірно, розташовувалося на південному заході Аравійського півострова — на території сучасного Ємену. Вона вирушила до Єрусалима, очоливши караван верблюдів, що перевозив золото, пахощі та дорогоцінне каміння. Її візит до царя Соломона був символом не лише політичного союзу, а й інтелектуального обміну: правителька випробовувала мудрість Соломона загадками, прагнучи переконатися в його славетному розумі.

Ісламська версія легенди

В ісламській традиції царицю Савську називають Білкіс. Її історія подана у Корані (сура 27 «Мурашки»), хоча ім’я цариці не згадується прямо. Згідно з мусульманськими тлумаченнями, цар Соломон (Сулейман) дізнався від свого птаха — одуда — про існування могутньої жінки-володарки, чий народ поклоняється Сонцю. Він надіслав їй послання, закликаючи визнати єдиного Бога. Білкіс спочатку відповіла подарунками, але зрештою вирушила до двору Соломона особисто.

Ісламські коментатори надають оповіді символічного характеру. За легендою, Соломон наказав побудувати перед своїм троном скляну підлогу, щоб перевірити, чи правдиві чутки про незвичний вигляд цариці. Коли Білкіс, прийшовши до палацу, підняла поділ одягу, думаючи, що йде по воді, Соломон побачив її ноги і, за мусульманською традицією, наказав створити для неї засіб депіляції. Ця сцена мала алегоричне значення, уособлюючи очищення від язичництва. Зрештою Білкіс прийняла віру в єдиного Бога, ставши прикладом розумної та благочестивої правительки.

Ефіопський епос і династична легенда

Особливого значення образ цариці Савської набуває в ефіопській культурі. У «Кебра Нагаст» («Слава царя») — національному епосі Ефіопії вона постає під ім’ям Македа. У творі йдеться, що, почувши про славу Соломона, Македа вирушила до Єрусалима, де протягом шести місяців навчалася в нього мудрості. Під кінець візиту Соломон хитрощами схилив її до інтимної близькості, після чого вона повернулася на батьківщину вагітною.

Її син Менілек I, народжений після повернення, згодом відвідав батька в Єрусалимі. Соломон благословив його й відправив назад до Ефіопії, заснувавши династію, що нібито зберегла кровну спадкоємність від ізраїльського царя. Саме ця легенда лежить в основі сакральної легітимації ефіопських імператорів аж до повалення Хайле Селассіє I у 1974 році. Таким чином, образ цариці Савської став центральним елементом національної ідентичності Ефіопії.

Історія цариці Савської вийшла далеко за межі релігійних текстів. Її образ надихав митців Середньовіччя, Відродження та Нового часу. Вона зображена у творах Рафаеля, Веронезе, Рубенса, а також у численних операх, романах та поемах. У сучасній культурі цариця Савська сприймається як архетип мудрої жінки, що прагне істини й балансує між владою та духовністю.

Данило Ігнатенко

The post Цариця Савська: легенда, історія і культурна спадщина first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Критичність проблеми «біографії» Авраама

У сучасному науковому розумінні біографія Авраама не може бути реконструйована у звичайному сенсі. Все, що можна зробити, — це співставити біблійні тексти з археологічними даними та культурним тлом патріархальної доби. До кінця XIX століття вважалося, що наративи книги Буття є відображенням проблем пізнішого часу (IX–V ст. до н. е.) і тому мають сумнівну історичну достовірність. Частина дослідників тлумачила патріархів як міфологічні постаті або алегорії племінних угруповань.

Перелом у підходах настав після Першої світової війни, коли археологічні розкопки в Марі, стародавньому місті на Євфраті, виявили тисячі клинописних табличок із господарськими, юридичними та релігійними текстами. Ці джерела, датовані XVIII–XVII ст. до н. е., показали, що соціально-економічний і культурний фон відповідає тому, що описано в біблійних переказах про патріархів. Саме це відкриття дало підставу говорити про «перевідкриття Старого Завіту».

Біблійна оповідь

Згідно з книгою Буття, Аврам (згодом Авраам, «батько багатьох народів») походив з міста Ур у Нижній Месопотамії. Бог наказав йому залишити рідну землю і рушити до невідомого краю, де він стане засновником нового народу. Разом із дружиною Сарою, племінником Лотом та іншими супутниками він оселився у Ханаані.

Незважаючи на похилий вік і бездітність, Авраам отримував від Бога обіцянку потомства. Спершу від служниці Агар народився син Ізмаїл, але справжнім спадкоємцем обітниці став Ісаак, син Сари. Відомий епізод майже жертвопринесення Ісаака став символом абсолютної віри й покори Божій волі. Авраам також купив печеру Махпела біля Хеврона як місце поховання своєї родини, що стало першим юридично підтвердженим свідченням права власності його роду на землю Ханаану.

Образ патріарха в Біблії багатогранний. Він постає як праведник і миротворець, гостинний господар, воїн, що рятує рідню, але водночас і людина зі слабкостями, здатна на хитрість чи обман задля самозбереження. Саме ця поєднаність високої духовності та людських рис робить його однією з найвиразніших постатей Старого Завіту.

Археологічний та історичний контекст

Біблійна традиція пов’язує початок мандрів Авраама з Ур-Касдім, яким більшість учених вважає шумерський Ур (сучасний Телль-ель-Мукайяр, Ірак). Ур був центром культу місячного божества Нанни (Сіна), і ця релігійна атмосфера, ймовірно, вплинула на середовище, з якого походив Терах, батько Авраама.

Першою зупинкою після виходу з Ура став Харран у верхній Месопотамії. Місто, тісно пов’язане з тим самим культом місяця, зберегло значення релігійного центру і згадується у текстах з Марі. Саме тут Авраам перебував певний час перед продовженням шляху до Ханаану.

Дослідження клинописних джерел підтверджують існування в ті часи племінних груп, названих хапіру та «Бану Яміна» (Веніямінці), які співвідносяться з біблійними назвами. Археологічні дані також вказують на розвиток культових центрів у Сихемі та інших містах Ханаану, де згодом з’являються наративи про Авраама та його нащадків.

У юдаїзмі Авраам є предком єврейського народу через лінію Ісаака. Християнська традиція розглядає його як духовного батька всіх віруючих, а подію з Ісааком — як передвістя жертовності Ісуса Христа. В ісламі головним спадкоємцем Авраама є Ізмаїл, предок пророка Мухаммеда, і саме він вважається носієм Божої обітниці.

Данило Ігнатенко

The post Авраам: постать патріарха у світлі біблійної традиції та історичних досліджень first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Саббатай народився у Смірні (сучасний Ізмір, Туреччина) в родині торговця. З юних літ він виявив зацікавлення до релігії та глибоко занурився у каббалістичну традицію. Каббала, яка поєднувала містичні інтерпретації Тори з уявленнями про божественні сфери та спасіння, справила вирішальний вплив на його духовний розвиток.

Молодий Цеві переживав тривалі містичні екстази, які справляли сильне враження на оточення. Уже у двадцять два роки він публічно проголосив себе месією, що викликало серйозну напругу з боку рабинської влади. Його вигнання зі Смірни стало початком тривалих мандрів Близьким Сходом.

Подорожі та здобуття прихильників

Після вигнання Саббатай відвідав Салоніки, давній центр каббалістичної думки, а згодом Константинополь. У Стамбулі він познайомився з каббалістом Авраамом ха-Якіні, який мав документ нібито пророчого характеру, що підтверджував його месіанський статус. Цей контакт посилив авторитет Цеві.

Далі він вирушив до Палестини, а потім до Каїра, де отримав підтримку багатого фінансиста Рафаеля Халебі. Завдяки фінансовим ресурсам і зростаючій кількості прихильників Саббатай повернувся до Єрусалима, де знайшов ще одного впливового союзника — юного каббаліста Натана з Гази. Натан оголосив себе «новим Іллею», тобто передвісником месіанської ери, і проголосив, що Саббатай Цеві принесе безкровне спасіння Ізраїлю. Він визначив 1666 рік як апокаліптичний, що відповідало поширеним у Європі міленаристським очікуванням.

Поширення руху та реакція

Незважаючи на загрозу відлучення від рабинів Єрусалима, Цеві повернувся до Смірни, де його зустріли з тріумфом. Новина про «месію» швидко поширилася у Венеції, Амстердамі, Гамбурзі, Лондоні та інших єврейських громадах Європи й Північної Африки.

Початок 1666 року став переломним. Саббатай вирушив до Константинополя, але одразу після прибуття був заарештований. Його ув’язнили в замку Абідос, який послідовники назвали «Мігдаль-Оз» (Вежа Міцності). Незабаром його привели до султана в Адріанополі. Перед загрозою катувань Цеві зрікся юдаїзму і прийняв іслам. Султан надав йому ім’я Мехмед-ефенді, призначив на почесну службу та забезпечив матеріальними благами.

Ця подія спричинила глибокий шок серед віруючих. Більшість залишила рух, але невелика частина послідовників намагалася інтерпретувати «відступництво» як етап у виконанні божественного плану.

Саббетаїзм і його трансформація

Рух Саббатая Цеві отримав назву саббетаїзм. Попри крах очікувань, він справив значний вплив на єврейську думку XVII–XVIII століть.

Деякі послідовники пояснювали перехід Саббатая до ісламу як «священний гріх», який наближав прихід справжньої месіанської епохи. Вони тлумачили його дії символічно, вважаючи, що зовнішні релігійні практики не мають значення, якщо внутрішньо людина залишається вірною юдаїзму.

У наступні десятиліття рух породив нові течії, зокрема «донме» в Османській імперії, які поєднували юдейські та мусульманські елементи. Таким чином, спадщина Саббатая мала далекосяжні наслідки для розвитку релігійного життя та дискусій у єврейському світі.

Після втрати підтримки султана Саббатай був засланий і помер в Албанії у 1676 році. Його смерть не зупинила поширення саббетаїзму, але рух поступово втратив масовість.

Данило Ігнатенко

The post Саббатай Цеві: життя, діяльність і спадщина first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Релігійна політика та внутрішні реформи

Період правління Баязида II (1481–1512) ознаменувався зміною курсу в порівнянні з політикою його батька. Під впливом ісламських улемів він відновив систему вакфів мусульманської власності, переданої для релігійних та благодійних цілей, яку Мехмед II конфіскував на користь держави.

Баязид II був ревним мусульманином. Значна частина державних прибутків йшла на спорудження мечетей, медресе, лікарень, мостів. Він підтримував богословів, науковців і поетів, демонструючи інтерес до філософії та космографії. Венеційський посол у 1503 році описував султана як «меланхолічного, забобонного й упертого» правителя.

Зовнішня політика та територіальна консолідація

Баязид II продовжив політику територіального зміцнення Османської імперії. У 1483 році Герцеговина на Балканах була приєднана до османських володінь. У 1484 році було захоплено дві ключові фортеці в дельтах Дунаю та Дністра, що дозволило встановити контроль над шляхами до Криму. Хан кримських татар з 1475 року вважався васалом османського султана, і ці здобутки закріплювали гегемонію султана в регіоні.

У 1499–1503 роках Османська імперія вступила у війну з Венецією. Завдяки посиленню флоту, ще до початку конфлікту ініційованого Баязидом, османам вдалося захопити низку фортець у Мореї (Пелопоннес) і на узбережжі Адріатики. Це стало стратегічним тріумфом, що забезпечив подальше домінування імперії у Східному Середземномор’ї.

Конфлікт з Мамлюками та нова загроза зі сходу

Із заходом османські війська діяли активно, тоді як на сході Баязид зіткнувся з двома складнішими викликами. Першим був конфлікт з Мамлюцьким султанатом Єгипту та Сирії, які змагалися з Османами за вплив у прикордонних анатолійських князівствах. Незважаючи на наявність потужного флоту, Баязид не застосував усю свою міць, побоюючись, що європейські держави об’єднаються проти нього, використовуючи фігуру його брата Джема.

Другим і більш серйозним викликом стала поява Сефевідської імперії в Персії. У 1499 році Шах Ісмаїл I започаткував державу, яка спиралася на шиїтське релігійне вчення. Його послідовники, особливо серед тюркських племен Анатолії, могли дестабілізувати Османську владу зсередини. У 1511 році ця загроза матеріалізувалася — спалахнуло повстання в Анатолії, ініційоване прихильниками Сефевідів. Хоча його було придушено, ситуація залишалась напруженою.

Династичний конфлікт і зречення престолу

На тлі релігійної нестабільності загострилась і внутрішньополітична ситуація. Між синами Баязида розгорнулася боротьба за спадщину. Селім, намісник Трапезунда, у 1511 році звернувся за підтримкою до кримського хана і перейшов у наступ через Дунай. Проте він зазнав поразки і втік назад до Криму. У той час інший син Баязида  Ахмед  намагався зміцнити своє становище, сподіваючись на підтримку яничарів. Проте вони підтримали Селіма.

Боячись, що Ахмед може звернутися за допомогою до Сефевідів, Баязид, під тиском свого оточення та корпусу яничарів, змушений був відкликати Селіма з Криму й передати йому трон у квітні 1512 року. Сам султан помер у Демотиці через місяць  26 травня 1512 року.

Баязид II залишив по собі складну, але значущу спадщину. Він консолідував території імперії, посилив її морську могутність, заклав основи для подальших завоювань Османів у Середземномор’ї та на Балканах. Його релігійна політика зміцнила позиції ісламу в державі, а будівництво мечетей, медресе й лікарень стало важливою частиною османської культурної спадщини.

Данило Ігнатенко

The post Баязид II — султан Османської імперії в період кризи та розквіту first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Термін став також важливим інструментом у внутрішньому мусульманському дискурсі, зокрема в полеміці між різними релігійними течіями. У цій площині джахілія іноді використовується для критики секуляризму, західного впливу чи навіть внутрішньої корупції в мусульманських країнах. Проте така розширена інтерпретація потребує обережного підходу, оскільки може призвести до ідеологічної поляризації та виправдання насильницьких дій під гаслом боротьби з «новою джахілією».

Попри це, джахілія залишається важливим поняттям у системі ісламської історіософії. Вона вказує не лише на духовну темряву минулого, але й слугує маркером розмежування між незнанням і одкровенням, між хаосом і божественним порядком. Саме завдяки цьому терміну мусульманське суспільство формує власну ідентичність через протиставлення себе минулому, водночас інтегруючи з нього ті елементи, що не суперечать релігійній істині.

Таким чином, джахілія в ісламі постає як багатовимірна категорія, що має і історичну, і богословську, і культурну значущість. Вона не лише окреслює межу між доісламським і ісламським світом, але й постійно оновлюється в контексті нових викликів, які ставить перед мусульманською спільнотою сучасність.

Данило Ігнатенко

The post Джахілія як теологічна концепція в мусульманському мисленні first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Хто такі сподвижники?

До сподвижників належать усі мусульмани, які жили за життя пророка Мухаммеда, бачили його особисто й померли мусульманами. Особистий контакт із пророком, незалежно від тривалості чи важливості, є достатньою умовою для визнання людини сахабом. Це надзвичайно широка категорія, яка охоплює тисячі осіб — від найближчих помічників пророка до простих вірян, що лише раз були присутні в його товаристві.

Головні групи сподвижників

Існують три особливо шановані групи сахабів:

Мухаджири — ті, хто переселився з Мекки до Медіни разом із пророком під час хіджри (622 р.). Вони вважаються першим ядром мусульманської громади.

Ансари — медінські мусульмани, які прийняли Мухаммеда і підтримали мухаджирів. Вони стали важливою опорою ісламської держави в Медині.

Бадрійці — учасники битви при Бадрі (624 р.), першої великої військової перемоги мусульман. В ісламській традиції ці воїни мають особливу релігійну гідність.

Окреме місце займає група з десяти сподвижників, яким пророк, згідно з хадисами, обіцяв рай (аль-Ашара аль-Мубашшара бі-ль-Джанна). До них входять чотири «праведні халіфи»: Абу Бакр, Умар, Усман і Алі.

Роль сподвижників у формуванні ісламської традиції

Сахаби були першими носіями ісламського вчення. Саме вони передали слова і дії пророка у вигляді хадисів — усних свідчень, які пізніше були зібрані в канонічні збірки. Крім того, багато з них брали участь у записі та збереженні Корану. Таким чином, саме завдяки сахабам ісламське вчення зберегло свою спадковість і нормативну структуру.

Ставлення різних напрямів ісламу

Суніти визнають усіх сахабів як гідних поваги осіб і надають їм високий статус. Їхні свідчення в хадисах вважаються достовірними, якщо інше не доведено.

Шиїти ж більш критично підходять до постаті окремих сподвижників. Зокрема, вони звинувачують частину сахабів у політичних діях, що призвели до усунення родини пророка (Ахль аль-Байт) від влади. У шиїтському богослов’ї ключовим авторитетом є не загальна громада сахабів, а імами — нащадки пророка через його дочку Фатіму та зятя Алі.

Сподвижники пророка Мухаммеда становлять фундаментальну ланку в передаванні ісламського одкровення та формуванні релігійної і правової спадщини. Їхня роль в ісламі виходить за межі історії, оскільки вони також виступають взірцем моральної поведінки для наступних поколінь мусульман. Водночас їхній образ і значення сприймаються по-різному в різних течіях ісламу, що свідчить про глибину і складність мусульманської традиції.

Данило Ігнатенко

The post Сподвижники Пророка Мухаммеда: історичне та релігійне значення first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Історичний та релігійний контекст

Практика паломництва бере свій початок із глибокої давнини. У Стародавній Греції прочани відвідували святилища Аполлона в Дельфах, а римляни здійснювали подорожі до храмів Юпітера. Християнство, буддизм, індуїзм, іслам і юдаїзм виробили власні традиції паломництва. Наприклад, мусульманський хадж до Мекки є одним із п’яти стовпів ісламу, а християнське паломництво до Святої Землі вважається способом наслідування Ісуса Христа.

Духовний зміст та трансформація

Паломництво не є лише фізичною подорожжю – це також шлях внутрішнього оновлення. Віруючі вирушають у мандрівку, щоб очиститися від гріхів, знайти відповіді на важливі життєві питання або пережити духовне прозріння. У християнській традиції паломництво може супроводжуватися покаянням і молитвою, а в буддизмі воно є частиною практики медитації та самозаглиблення.

Ритуали та символізм

Священні місця паломництва нерідко пов’язані з ритуальними діями. Мусульмани сім разів обходять Каабу, християни проходять Хресну дорогу в Єрусалимі, а індуїсти здійснюють обряд омовіння в Гангу. Ці ритуали символізують духовне переродження, покуту та єднання з божественним.

Паломництво у сучасному світі

У наш час паломництво зберегло і навіть збільшило свою привабливість у всьому світі. Подорожувати легше, дешевше та безпечніше, ніж будь-коли раніше. Зростаючий рівень грамотності та доступ до комунікаційних технологій збільшили знання та цікавість до віддалених місць. Індустрія туризму продовжує розвиватися з 19-го століття і являє собою діяльність, яка часто поєднується з благочестивою подорожжю або навіть перекривається нею. Сьогодні люди вирушають у святі місця не лише з релігійних мотивів, а й у пошуках гармонії, миру та особистого зцілення.

Данило Ігнатенко

The post Паломництво: шлях до духовного просвітлення first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Суть монотеїзму

Хоча монотеїзм часто розглядають як просту протилежність політеїзму, його суть полягає не лише в кількості божеств, а в унікальності та трансцендентності Бога. У монотеїстичних традиціях Бог не просто один — Він є абсолютним, всемогутнім і незрівнянним. Це вираження божественної єдності, яке виходить за межі логічного протиставлення «один проти багатьох». Наприклад, у юдаїзмі концепція Бога як Творця всесвіту підкреслює Його унікальність і недосяжність для людського розуміння. У християнстві, незважаючи на доктрину Трійці, зберігається ідея єдності Бога. У ісламі ж принцип таухіду (єдності Бога) є центральним догматом віри.

Історичний контекст

Історики релігій часто обговорюють, чи є монотеїзм більш «розвиненою» формою релігійної думки порівняно з політеїзмом. Однак немає вагомих доказів того, що він виник пізніше. Навпаки, історичні дослідження показують, що обидві системи вірувань існували паралельно, а їх розвиток був складним і багатогранним. Деякі вчені вважають, що єдинобожжя є вищою формою релігії, оскільки воно пропонує більш абстрактне та універсальне розуміння божественного. Однак це твердження залишається предметом дискусій, оскільки політеїстичні традиції також демонструють глибину та складність у своїх уявленнях про божественне.

Одним із головних викликів монотеїзму є питання про походження зла у всесвіті, який керується одним всемогутнім Богом. Якщо Бог є добрим і всемогутнім, чому існує страждання та несправедливість? Це питання залишається центральним у філософських та теологічних дискусіях. Крім того, монотеїзм стикається з труднощами в поясненні множинності форм божественного прояву..

Монотеїзм і західна культура

У західній культурі монотеїзм став самоочевидною аксіомою, яка визначає спосіб мислення та світогляд мільйонів людей. Сьогодні вибір між монотеїзмом, атеїзмом і агностицизмом є одним із ключових питань для багатьох людей, які шукають відповіді на вічні питання про сенс життя, мораль і існування Бога.

Історія релігій показує, що пошук балансу між єдністю і множинністю, між трансцендентністю і іманентністю божественного, залишається вічним джерелом натхнення для духовних пошуків людства.

Данило Ігнатенко

The post Монотеїзм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Основні вірування ісламу

Головною ідеєю ісламу є монотеїзм — віра в єдиного Аллаха. Мусульмани вірять, що Аллах є творцем світу, джерелом усього життя та останнім суддею. Основні принципи ісламу викладені у священному писанні — Корані, який був переданий пророку Мухаммаду через ангела Джибріля (Гавриїла). Коран містить настанови щодо духовного, соціального, морального та юридичного життя.

Мусульмани також дотримуються основних релігійних практик, відомих як П’ять стовпів ісламу:

Шахада («свідчення віри») — проголошення віри в єдиного Бога (Аллаха) та визнання Мухаммада його пророком.

Салат («молитва») — п’ятиразова щоденна молитва, яка виконується в строго визначений час.

Закят («благодійність») — обов’язкове пожертвування на користь нужденних.

Саум («піст») — щорічний піст у місяць Рамадан від сходу до заходу сонця.

Хадж («паломництво») — паломництво до священного міста Мекки, яке кожен мусульманин, якщо дозволяють обставини, повинен здійснити хоча б раз у житті.

Розповсюдження ісламу

Після проголошення ісламу пророком Мухаммадом релігія почала стрімко поширюватися за межі Аравійського півострова. Вже за кілька століть іслам охопив Близький Схід, Північну Африку, Південну та Південно-Східну Азію, частини Європи та навіть Китай. Завдяки своїй гнучкості, культурній інтеграції та активній проповідницькій діяльності іслам став однією з найбільших релігій світу.

Хоча в ісламі існує багато напрямів і сектантських рухів (найвідоміші з яких — сунізм та шиїзм), всі мусульмани об’єднані спільною вірою та дотриманням основних релігійних принципів. Вони також мають глибоке почуття належності до єдиної умми (спільноти віруючих), яка підтримує та зміцнює зв’язки між мусульманами всього світу.

Данило Ігнатенко

The post Коротко про іслам first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Звісно, що висновки робити поки рано, але скоріш за все майбутній скандал неминучий. В промо ролику ми бачимо небагато, тільки як Ісус Христос встає з хреста, ламає його, а потім з двома автоматами вершить свій суд. Зважаючи на те, що Іса є останнім пророком перед Мухаммедом  в ісламі, а християни вважають його Сином Божим, скандал може розгорітися.

Почуття віруючих образити легко. Ми спостерігали за мітингами проти фільмів Дена Брауна, карикатур на Діву Марію, заборону книгу Салмадіна Рушді та ін.

The post Ісус Христос з автоматами в новому фільмі «Залізне небо: Наступна раса» (Iron Sky: The Coming Race) може образити почуття віруючих (відео) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Зважаючи на нестійкий психо-соматичний стан підлітків, а також підліткову вразливість до кризових ситуацій, єгипетські державні органи влади закликають до релігійного та юридичного табуювання гри у зв’язку з провокацією до самогубства. Таке явище критично оцінюється ісламськими теологами, оскільки лише Аллах є джерелом життя і усього сущого. Як зазначає мусульманський інформаційно-аналітичний ресурс «Islam today», у Єгипті з початку квітня 2018 року зареєстровано 2 прецеденти скоєного суїциду. Особи, що здійснили самогубство належали до груп смерті. В результаті проведення досудової експертизи, єгипетська поліція виявила причетність самогубців до гри «Синій кит».

Нагадаємо, що «Синій кит», як соціально-небезпечне та деструктивне явище поширювалось через російську соціальну мережу «ВКонтакте», яка нині під санкціями. У більшості держав світу, поширення, відтворення та передачу контактних даних необхідних для активації учасників гри через Інтернет є забороненим.

The post Мусульманські вчені Єгипту опублікували фетву, що заборонятиме гру «Синій кит» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Під час зустрічі сторони обговорили можливість співпрацювати разом, а також перспективи створенню можливих комунікативних механізмів задля реалізації дипломатичних та соціокультурних відносин. В свою чергу представники посольства Саудівської Аравії у США охарактеризували зустріч як перспективу універсального «співіснування і роботи пліч-о-пліч в ім’я кращого майбутнього».

Зустріли спадкового принца  Аллен Фагін, – лідер Союзу ортодоксальних іудейських общин, голова реформованого іудейського руху Рік Якобс спільно з представництвом консервативного іудейського руху від імені Стівена Верника. Американські політологічні експерти зауважили, що даний формат зустрічі саудівського представника з іудейськими громадами є дебютним.

Під час зустрічі з лідерами американських іудеїв, Муххамед бін Салман підкреслив усю деструктивність антисемітської риторики в змісті якої відстоюються лише приватні політичні інтереси. Як повідомляє у виданні провайдер фінансової інформації «Bloomberg», під час візиту до США, наслідник принца мав нагоду зустрітись із Президентом США Дональдом Трампом і спільно з американськими високопоставленими чиновниками торкнутись проблеми перспективи американсько-саудівських відносин.

The post Наслідник принца Саудівської Аравії вперше зустрівся з лідерами іудейських громад first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Досьє чоловіка включає в себе специфіку і праці в освітній сфері, оскільки в одній із загальноосвітніх шкіл Фоджі викладав основи ісламу. В свою чергу італійські та зарубіжні ЗМІ не надають чіткої інформації щодо максимальної ідеологічної незаангажованості у навчанні ісламу.

Місцеві карабінери провели ретельних обшук корпусу офісного приміщення ісламського центру, а також деактивували банківські рахунки, закривши доступ до фінансових кооперацій та підтримки центру.

Нагадаємо, що минулого року влітку італійські правоохоронні органи заарештували вихідця з Чеченської республіки, і попередили терористичний акт, що планувався у Бельгії. Заарештований чоловік, як повідомляє портал «Благовест-инфо» посилаючись на висвітлені дані досудового слідства, брав участь у військових діях Сирії, в якій підтримував мілітарне огрупування «Ісламської держави».

Починаючи з травня 2017 року, зусиллями європейського співтовариства в рамках боротьби з міжнародним тероризмом, місцеві політичні осередки міста Фоджа здійснили чотири арешти та дві екстрадиції співпрацівників та координаторів терористичних спільнот.

The post Італійського голову ісламського культурного центру підозрюють у співпраці з терористичними огрупуваннями first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Приводом можливого виділення площі для побудови мечеті стали не лише релігійно-культова практика проведення намазу (молитви) та слухання хутби (проповідей) імама.

Після російської анексії Кримського півострова російська окупаційна влада встановивши власні закони, які не лише скасували кримсько-татарський меджліс, але й змусили чималу кількість кримських татар мігрувати в інші регіони української держави в пошуках кращої долі.  Незломний патріотичний умонастрій та небажання ставати колаборантами путінського правління, чимало переселенців знайшли своє життя на Волині.

Місцевий інформаційний ресурс «Волинське телебачення» повідомляє історію, що трапилася з Алімом, який переїздив до Волині разом з батьками. На Волині чоловік працевлаштувався і займався волонтерською діяльністю. Оскільки кілька років тому помер його батько, у Луцьку не було мусульманського кладовища, а найближче знаходилось лише у Львові. За мусульманським звичаєм, тіло покійника слід поховати до заходу сонця у день смерті.

У зв’язку з проблемою, що виникла «Кримські татари Волині» звертались до Юрія Крася, – директора департаменту житлово-комунального господарства під час засідання міськвиконкому у вересні 2016 році щодо надання площі на території центрального міського кладовища, що у с. Гаразджа для мусульманського поховання.

Як зазначає пан Зейнідінов, могильний сектор площею 5 соток з розрахунком на 200-300 чоловік виділили для ісламського поховання з усім необхідним інвентарем. Нині у с. Гаразджа, що біля Луцька уже є два захоронення за мусульманським обрядом.

Для того, щоб мусульмани Волині змогли задовольняти власні релігійні потреби, у Луцьку планують побудувати мечеть. Місце, площа і проект наразі залишаються невідомими.

The post У Луцьку планують відкрити мусульманську мечеть first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

В державі, найчисельніша за кількістю турецька діаспора з населенням бл. 4 млн. осіб давно асимілювалась з автохтонним населенням Німеччини; перші ж позиціонують себе як носії німецької культури, блискуче володіють мовою, історією держави, знають і цитують німецьких поетів, і навіть дехто відвідує церкву.

Однак, більшість носіїв турецької діаспори Федеративної Республіки Німеччини сповідують іслам, віра яких відображає спосіб релігійної самосвідомості в різноманітних побутових сферах. Не виключення цьому і Бундесвер, мілітарна галузь держави, в якій сконцентрована велика частина носіїв ісламу. До цього числа належить і корінне німецьке населення, яке з ти чи інших позицій бачить себе в ісламі.

Як повідомляє німецьке інформаційне агентство «Deutsche Welle» (укр. «Німецька хвиля») Айман Мацюєк – духовний лідер Центральної ради мусульман Німеччини закликав у Бендесвері сформувати військових імамів для німецьких військовослужбовців. Зазвичай капелани у збройних силах ФРН служать священики католицьких та лютеранських приходів. Мусульмани ж лишаються без духовної підтримки.

З цього приводу 27 лютого 2018 р. на шпальтах періодичного видання «Neue Osnabrücker Zeitung» (укр. «Нова газета Оснабрюку») пан Мацюєк підкреслив, що формування військових капеланів для мусульман – формат інтеграційної німецької політики і є «віддзеркаленням потреби суспільства», сказано у виданні.

«Це ганьба, що після стількох спроб і зусиль протягом майже шести років ми в Німеччині не змогли запровадити навіть таку необхідну річ, як мусульманський військовий імам», з непорозумінням коментував пресі лідер німецьких мусульман.

У відповідь на гостро-суперечливе дискутивне питання, Ганс-Петер Бартельс, уповноважений Бундестагу з питань контролю міліарної політики держави, після детального вивчення проблеми надав у Бундесвері можливість формування імамів як військових капеланів. Наразі, як повідомляє DW близько 1500 німецьких військових Бундесверу сповідують іслам.

The post У Німеччині іслам усе більше охоплює сфер цивільного життя громадян first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Як вказують відомості вищезгаданої організації, починаючи від обмеження та дискримінації і завершуючи актами вандалізму і застосування фізичного насилля – це те, що спільно переживають мусульмани та християни від рук індуїстських фанатиків, які усю перспективу індійського буття навертають до епохи стародавньої історії.

«Звинувачувати християн у тяжких злочинах – це новий тренд», – відзначили в організації «Persecution Relief».

Як зазначає інформаційний ресурс «Седмица», за результатами дослідження релігійної свободи міжнародної організації «The Open Doors», у 2017 році, можливих фактів нападів, фізичного насилля над християнами збільшилось у два рази порівняно з позаминулим роком.  Згідно статичних даних, у минулому році було зафіксовано 736 випадків насилля та дискримінації, в той час як у 2016 лише 348.

Збільшення кількості проявів агресії викликано серед іншого тим, що індуїстські фанатики трактують християнських носіїв релігійної віри як ворогів держави, сказано на порталі «Седмица». Наприклад, місцева поліція цуралась допомоги християнській меншості через релігійну ідентичність. Такі ж випадки стосуються і надання як медичної так і домедичної допомоги.

У кожному із зафіксованих випадків дискримінаці християни інформували поліцію про релігійну нетерпимість, дискримінацію або осквернення святих місць.

Минулого року, у 24-х з 29 індійських штатів були зафіксовані випадки переслідування християн.

Напади на християн і мусульман значно збільшилися після приходу до влади лідера індуського релігійного фанатика Нарендри Моди у 2014 році, що представляв «Індійську народну партію».  В результаті кардинальних політичних змін, законодавчі ініціативи парламентарів Індії привели до  радикалізації індуїстських настроїв, узурпації влади та систематичного порушення демократичних прав та свобод Індії.

Однак, загострена ситуація не виглядає песимістично. У штатах Нагаланд, Мізорам і Мегхалая більшість індійського населення належить до християнства, і у виборах до народного парламенту 2019 року існують усі шанси виправити критичну ситуацію.

The post У Індії систематично порушуються права релігійних меншин first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Концепція згаданої кінокартини – спосіб долати міжконфесійні та полікультурні стереотипи, а також візуально відобразити модель поведінки віруючих, – носіїв релігійної віри в нестандартних ситуаціях.

Фільм, що на мові суахілі містить назву «Watu wote», дослівно перекладається «Усі ми».  Режисер стрічки, Катя Бенрат, зазначає, що сюжетна лінія фільму заснована на реалістичних подіях, що розгортались перед Різдвом Христовим 2015 року на північній частині Кенії.

Згідно з сюжетом картини, група терористичних бойовиків ісламістського толку  «Аш-Шабаб» зупиняє рейковий автобус і наказує стати мусульманам та християнам по обидва боки, для того, щоб ліквідувати останніх. Дізнавшись про це, мусульмани відмовляються виконувати наказ терористів і захищають сповідників від загибелі.

Німецька журналістка Джулія Драха описала в деталях в чисельних статтях, що виходили на шпальтах баварської преси про кенійські події мусульмансько-християнських відносин.

Кінорежисер Катя Бенрат зізналась, що зйомки фільму були досить клопіткою працею  і досить виснажливим заняттям. Ключова причина усіх труднощів – проблема бюджету фільму. Однак, за словами Бенрат, усі проблеми були вирішені завдяки фінансовій підтримці міжнародного католицького фонду «Kirche in Not» (укр «Потребуюча церква»). За словами продюсера стрічки Тобіаса Розена, кошти інвестувати потрібно не лише у стрічку, але й в якості волонтерської справи – допомоги християнам у тих країнах і територіях, де останні зазнають переслідувань.

Німецький проект, що номінований на «Оскар» особливий і кадровим складом, оскільки на знімальній групі головні ролі виконували непрофесійні кенійські і сомалійські актори, які довго навчались і проводили час за репетиціями. Як показує практика, кінострічка виявилась більш ніж вдалим художнім витвором кіномистецтва.

Нагадаємо, що до отримання Оскару, «Watu Wote» пройшов численні нагороди, відзнаки та номінації, найбільші зі яких «Gold Student Academy Award». Слід наостанок також відзначити, що поява цієї кінострічки відображає досить важливу релігієзнавчу деталь – поширення християнства на теренах Кенії та Сомалі.

The post На премію «Оскар» номіновано фільм про дружбу християн та мусульман first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Як зазначає міністр транспорту Юсаф у власному акаунті соцмережі Twitter, в період християнського великого посту напередодні великодніх свят, в знак солідарності з християнами, відмовився від свого улюбленого напою і прийняв рішення заощаджувати власні кошти.

Як зазначає інформаційне агентство «InVictory», весь заощаджений кошторис, Хумза Юсаф планує передати благодійній організації, що допомагає переслідуваним за віру християнам.

Факт, який позначив відмови міністра Юсафа від улюбленого напою, став початком залучення до Великого посту починаючи з 14 лютого до 29 березня. В іншому твіті соціальної мережі Юсаф намагася прокоментувати причину доручення до Великого посту. Головна причина – стурбованість дискримінації християн за релігійним чинником, що де-факто демонструє абсурдність даного феномену.

«Ті, хто чинить такі огидні дії проти людства, ображають ім’я ісламу», – стверджує Юсаф у своєму Twitter.

Нагадаємо, що така позиція шотландського чиновника – не перша протягнута рука мусульманської допомоги у боротьбі з несправедливістю проти християн. Згідно з даними благодійної організації «Aid to the Church in Need Scotland», Юсаф  мав нагоду ще у 2015 році долучитись підтримкою захисту християн. У своїй доповіді, міністр підкресли, що релігійна свобода є фундаментальним правом кожної людини.

Ідея провести кампанію солідарності виникла у Юсафа після того, як сотні мусульманських, християнських та єврейських лідерів зібралися на початку цього місяця для розробки ідейної спільної концепції і підписання Вашингтонської декларації. У тексті міститься заклик до захисту релігійних меншин у всьому світі і права меншин вільно поклонятися і жити в мирі зі своїм віросповіданням, зазначає «The Christian Post».

The post Шотландський мусульманин Хумза Юсаф боротиметься з дискримінацією християн в усьому світі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Звернення французького ісламського лідера стало реакцією на нові заяви Президента Франції, що пролунали нещодавно. У них Макрон намагатиметься виробити стратегію щодо  побудови нової соціальної моделі взаємодії ісламу та французького світського суспільства.

На думку Ахмеда Ограса така стратегія виявиться провальною, оскільки «кожен повинен дотримуватися своєї соціальної ролі». З точки зору президента Французької ради мусульман,  модель запропонована Макроном посилюватиме контроль держави над релігією. Тому будь які спроби держави втрутитись у релігійне життя віруючих порушує принцип світськості держави, і розділення релігійної інституції від державного апарату .

«Мусульманська віра є релігією і, будучи нею, вона займається власними справами», підкреслює Ограс.

Нагадаємо, що кілька днів тому,  11 лютого 2018 року, Президент Франції Емануель Макрон повідомив провідному французькому виданню Le Journal du Dimanche про прагнення реорганізаційних комплексних заходів щодо ісламу заради подоланню фундаменталізму. Для цього, на думку французького лідера, варто зблизити іслам до національних цінностей Франції.

Незважаючи на те, що Франція традиційно є католицькою та атеїстичною країною, в ній сконцентровані найкрупніші мусульманські осередки.  До того ж, п’ята республіка демонструє світську модель взаємодії релігії та держави, а віра є приватною справою кожної людини.

The post Лідер мусульман Франції скептично поставився до реформи ісламу в країні first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Міністерство юстиції Данії підштовхує парламентаріїв прийняти позитивне рішення щодо законопроекту, який здатний заборонити використання традиційного мусульманського одягу нікабу та бурки на вулиці, повідомляє «Інтерфакс. Релігія». Як зазначають данські юристи, в тексті законопроекту безпосередньо не згадується конкретний одяг. Однак, саме ісламський одяг закриває обличчя, – тому нікаб та бурка підпадають під законодавчу заборону.

Цим самим, з березня Данія може поповнити перелік європейських держав, які наклали табу на використання одягу, що ускладнює процес встановлення особи. Ще кількома роками поспіль подібні обмеження почали діяти у Нідерландах, Бельгії, Франції, Болгарії, окремих районах Німеччини, Італії та Швейцарії.

Як повідомляє інформаційний ресурс «Islam-today», подібна законодавча ініціатива викликала шквал критики серед користувачів соцмереж у Данії та інших європейський країн. З іронією чимало датчан зазначили, що скоро після заборони нікабу, автоматично підпадатимуть під юридичне табу «карнавальні маски» та «накладні бороди», оскільки ці предмети заважатимуть ідентифікації людини. Місцевим юристам нічого не залишалось, як пояснити, що «маскам на Хелоуїн та шапкам з шарфами у холодну погоду новий закон не завадить».

Карними санкціями за порушення закону призначено штраф у сумі 168 доларів США, тобто 1000 датських крон. Після повторного порушення закону, творці законопроекту пропонують призначити штраф у 10-ти кратному розмірі від суми основного штрафу.

Нагадаємо, що іслам в Королівстві Данії після Народної євангелічно-лютеранської церкви є однією з найчисельніших релігій. На батьківщині Андерсена, згідно зданими Держдепу США до мусульманської спільноти належать 3,7% населення, з них 2800 етнічних датчан, що знайшли своє духовне покликання в ісламі.

The post Данія планує заборонити нікаб та хіджаб у громадських місцях first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.