Кодекс Хамураппі, створений під час правління вавилонського царя Хамураппі (1792–1750 рр. до н.е.), є найбільш повним і досконалим зібранням вавилонських законів. Цей кодекс не лише відображає правові норми своєї епохи, а й слугує важливим свідченням соціально-економічного життя давнього Вавилону.
Структура та зміст кодексу
Кодекс складається з 282 статей, які охоплюють різноманітні аспекти життя, зокрема:
Економічні положення: закони, що регулюють ціни, тарифи, торгівлю та комерцію.
Сімейне право: положення щодо шлюбу, розлучення та прав на опіку.
Кримінальне право: визначення злочинів, таких як напад і крадіжка.
Цивільне право: правила, що стосуються рабства та боргів.
Система покарань в Кодексі Хамураппі була різноманітною та залежала від статусу правопорушників і обставин злочинів. Принципи покарання часто базувалися на концепції «око за око, зуб за зуб», що підкреслювало справедливість та пропорційність відповідальності.
Походження та вплив
Основою Кодексу є звід шумерського права, яким користувалися цивілізовані громади протягом століть. Хоча текст написано аккадською мовою, кодекс мав на меті охопити ширшу область, ніж будь-яка окрема країна, і інтегрувати семітські та шумерські традиції. Хамураппі прагнув запровадити правовий порядок, який би вивів суспільство з меж племінних звичаїв, забороняючи кровну помсту і приватну відплату.
Відкриття та збереження
Важливим свідченням Кодексу є стела, яка була виявлена в Сузах у 1901 році французьким сходознавцем Жаном-Вінсентом Шейлем. Нині вона зберігається в Луврі і слугує основним джерелом для вивчення вавилонського законодавства.
Кодекс відіграв ключову роль у формуванні правових систем, впливаючи на подальший розвиток законодавства в різних цивілізаціях. Його значення полягає не лише в правових нормах, а й у здатності інтегрувати різноманітні культурні традиції, прокладаючи шлях до більш складних і справедливих форм правління.
