Евріпід народився близько 484 року до нашої ери в Афінах, у період розквіту грецької культури. Його мати, Кліто, згідно з деякими джерелами, торгувала зеленню на ринку, проте ці згадки радше сатиричні, зокрема, у комедіях Арістофана.
Перший публічний виступ Евріпіда як драматурга відбувся у 455 році до н. е., а першу перемогу на Діонісійських іграх він здобув у 441 році. Загалом збереглися 19 його трагедій (одна з них — зі спірним авторством), хоча в античності налічувалося 92 його твори. Попри високий мистецький рівень, він здобув першу премію лише чотири рази, і лише одна з перемог була посмертною — за тетралогію, до якої увійшли «Вакханки» та «Іфігенія в Авліді». Це контрастує з досягненнями Софокла, який отримав 24 перемоги.
Евріпід відрізнявся від своїх попередників — Есхіла та Софокла — глибшим психологізмом, скепсисом щодо традиційних цінностей і радикальністю сюжетів. Його п’єси вирізняються співчуттям до знедолених, жіночих персонажів і сумнівом у богах та долі. Саме ці риси зробили його об’єктом частих сатиричних нападів у творах Арістофана.
Філософські інтереси та погляди
Евріпід мав зв’язки з визначними мислителями свого часу: Протагором, Анаксагором та іншими софістами. Його філософські інтереси й сумніви щодо традиційної релігії пронизують його творчість. Він не лише черпав натхнення в нових ідеях, але й часто демонстрував драматичне напруження між вірою та скепсисом. У його п’єсах релігія показана як складне, багатозначне явище, сповнене моральних дилем і людського болю.
Особисте життя
Про особисте життя Евріпіда відомо мало. Згідно з джерелами, у нього була дружина на ім’я Мелітона та троє синів. Один із його синів, можливо, був поетом і після смерті батька завершив драму «Іфігенія в Авліді» й написав «Вакханок». Водночас антична традиція перебільшувала невдачі його подружнього життя, створивши образ самотнього, мізантропічного поета.
У 408 році до н. е. Евріпід залишив Афіни і переїхав до Македонії, де прийняв запрошення царя Архелая. Причини переїзду достеменно не відомі, але серед можливих називають як розчарування в афінському суспільстві, так і загальну втому від політичної атмосфери Пелопоннеської війни. Помер він у 406 році до н. е. на чужині.
Данило Ігнатенко
