Есхіл (525/524 до н. е., Елевсін — †456/455 до н. е., Гела, Сицилія) народився в родині Евфоріона, в місті Елевсін — релігійному центрі на захід від Афін, що відігравав значну роль у містеріях Деметри. Про його освіту збереглося мало достовірних даних, однак враховуючи рівень поетичної та драматургічної майстерності, він, безсумнівно, належав до освіченого прошарку афінського суспільства, знайомого з міфологією, релігійними ритуалами та літературною традицією.
Військовий досвід та особиста участь у боротьбі проти персів
Політична та військова ситуація в Афінах мала визначальний вплив на світогляд і творчість Есхіла. Він особисто брав участь у ключових битвах греко-перських війн У 490 р. до н. е. воював при Марафоні, де загинув його брат. У 480 р. до н. е. брав участь у битвах при Артемісії та Саламіні. Пізніше саме ця перемога афінян над персами стала основою його знаменитої трагедії «Перси», поставленої у 472 році до н. е.
Творча кар’єра та досягнення
Есхіл вважається засновником класичної трагедії, піднісши її з обрядово-літургійної драми до рівня глибокого філософського мистецтва. Свою першу участь у театральному конкурсі на Великій Діонісії він узяв у 499 році до н. е., а першу перемогу здобув у 484 році до н. е.
Він докорінно реформував структуру трагедії: збільшив кількість акторів з одного до двох, що дозволило розширити діалогічну складову п’єси; удосконалив хорові партії; поглибив сюжетні конфлікти. Есхіл вмів поєднувати громадянські та релігійні мотиви, розкриваючи глибокі теми провини, справедливості, долі та втручання богів у людське життя.
Найвідоміші твори, що збереглися:
- «Перси» (472 до н. е.)
- «Прометей закутий»
- «Семеро проти Фів» (467 до н. е.)
- Трилогія «Орестея» (458 до н. е.), яка включає:
- «Агамемнон»
- «Хоєфори»
- «Евменіди»
З усього його драматургічного доробку — приблизно 90 п’єс — повністю дійшло лише сім трагедій. Проте їхній вплив на подальший розвиток грецького театру був фундаментальним. У джерелах згадується, що Есхіл здобув щонайменше 13 перемог у драматичних змаганнях.
У другій половині життя Есхіл неодноразово подорожував до Сицилії, зокрема до двору тирана Гієрона I в Сиракузах. Під кінець життя він знову повернувся на острів, де і помер у місті Гела в 456 або 455 році до н. е. За легендою, смерть Есхіла була абсурдною — орел нібито скинув черепаху на його лису голову, прийнявши її за камінь. Насправді ж його смерть стала приводом для вшанування: у Гелі йому влаштували публічний похорон, жертвопринесення та театральні дійства. Місце поховання стало місцем шанування і паломництва.
Есхіла вважають «батьком трагедії». Його внесок у становлення класичного афінського театру визнавали як сучасники, так і нащадки. Двоє його синів також стали драматургами, а син Евфоріон здобув першу премію в 431 році до н. е., перемігши таких авторитетів, як Софокл і Евріпід.
Данило Ігнатенко
