Сорорат — це звичай або закон, за яким вдівець повинен, або в деяких випадках має право, одружитися на сестрі своєї померлої дружини. Термін походить від латинського слова soror — «сестра», і був уведений у науковий обіг британським антропологом сером Джеймсом Джорджем Фрейзером, автором відомого культурно-антропологічного дослідження Золота гілка. У контексті цього звичаю «сестра» може бути як біологічною родичкою, так і особою, яку суспільство символічно визнає за сестру покійної дружини.
На відміну від любовного шлюбу, сорорат ґрунтується передусім на соціальному контракті. Його основна функція — збереження родинних зв’язків, майнової цілісності та стабільності в межах розширеної сім’ї. Як і левірат (шлюб вдови з братом померлого чоловіка), сорорат належить до так званих вторинних шлюбів — повторних союзів, які укладаються не з романтичних, а з ритуально-соціальних міркувань.
Соціальна й антропологічна суть
Сорорат виконує кілька ключових функцій у традиційних суспільствах:
Збереження союзу між родинами. Оскільки шлюб у багатьох культурах розглядається не як індивідуальна, а як міжродова угода, смерть однієї зі сторін не повинна автоматично її анулювати. Одруження з сестрою покійної дружини дозволяє зберегти ці зв’язки.
Піклування про дітей. У разі, якщо в шлюбі вже були діти, новий союз гарантує, що їх вихованням буде займатися особа, знайома родині — тобто тітка по матері, яка часто вже брала участь у їхньому догляді.
Захист прав вдівця. У традиційних патріархальних суспільствах втрата дружини могла означати не лише емоційний біль, а й втрату соціального статусу або господарської рівноваги. Сорорат знижував цю вразливість.
Підтримка жінки. У деяких випадках сорорат розглядався як спосіб влаштувати долю сестри померлої: так жінка отримувала статус, підтримку, дім і захист, уникаючи соціальної маргіналізації.
Види сорарату: послідовний і одночасний
У практиці сорарату виділяють дві основні форми:
Серійний (послідовний) сорорат — коли шлюб із сестрою укладається після смерті або розлучення з першою дружиною.
Сороральна полігінія — шлюб з двома або більше сестрами одночасно. Ця форма більш поширена в традиційних суспільствах, де дозволена полігінія (шлюб одного чоловіка з кількома жінками).
Деякі культури вважають допустимою лише одну з форм. Наприклад, можуть заохочувати полігінію, але суворо забороняти шлюб з сестрою покійної дружини. У таких випадках табу діє не стільки на сексуальні відносини, скільки на зміну соціального статусу жінки в системі родинних обов’язків.
Географія поширення
Сорорат, як і левірат, мав широке поширення в різних частинах світу. Серед найбільш вивчених прикладів:
Індіанські племена Північної Америки, особливо на Великих рівнинах, де він виконував важливу роль у збереженні міжродових альянсів.
Деякі народи Сибіру (наприклад, якутів та евенків), де сорорат також міг поєднуватися з полігінією.
Суспільства Східної Африки, де він був частиною ширшої системи шлюбних угод.
Стародавні єврейські традиції, де хоч і не було прямого обов’язку, але в ряді випадків вважалося допустимим одружитися з родичкою дружини.
Сучасний контекст
У сучасному світі сорорат втратив своє формальне правове значення, але його елементи все ще можуть проявлятися в певних традиційних або релігійних спільнотах. Зокрема, в деяких випадках одруження з сестрою померлої дружини може відбуватися не з примусу, а на основі емоційного зв’язку, сформованого під час попереднього шлюбу.
Однак з погляду прав людини, особливо жіночих прав, сорорат як обов’язок часто піддається критиці. Примус до шлюбу — навіть у рамках традиції — вважається формою порушення особистої свободи. Тому в багатьох країнах така практика заборонена або юридично не визнається.
Данило Ігнатенко
