Уявіть собі, що ви не можете уявити собі нічого. Буквально. Ви намагаєтесь викликати в уяві образ яблука — червоного, соковитого, з краплинами роси на шкірці, — але перед «внутрішнім поглядом» лишається лише порожнеча. Цей стан має назву афантазія — рідкісна когнітивна особливість, яка позбавляє людину здатності створювати ментальні образи на свідомому рівні. Вперше термін «афантазія» було запропоновано у 2015 році британським неврологом Адамом Земаном, хоча явище, ймовірно, існувало й раніше, залишаючись непоміченим через глибоку індивідуальність внутрішнього досвіду.
Етимологія та поширеність
Слово «афантазія» походить від грецького a- (заперечення) і phantasia (уява), буквально — «без уяви». За сучасними оцінками, афантазія спостерігається приблизно у 1–4% населення. Проте ці цифри залишаються орієнтовними: багато людей з афантазією просто не підозрюють про свою відмінність або не надають цьому значення, оскільки не усвідомлюють, що інші «бачать» у голові те, що для них залишається невидимим.
Природа
Афантазія не є хворобою чи психічним розладом. Більшість дослідників трактують її як варіант когнітивної обробки інформації, подібно до того, як існують різні стилі навчання або запам’ятовування. Люди з афантазією можуть бути цілком функціональними, творчими, інтелектуально розвиненими. Наприклад, знаменитий фізик Олівер Сакс і співзасновник Apple Стів Возняк, ймовірно, мали афантазію.
Одна з провідних гіпотез пов’язує афантазію з порушенням епізодичної пам’яті, тобто здатності формувати й зберігати спогади про особисті події. Інша — з обмеженою функцією нейронних мереж, які залучені до візуального уявлення. У людей спостерігається нижча активність у задній частині мозку (включаючи потиличну кору), що є важливою для візуального відтворення образу.
Види
Існує два типи афантазії:
Вроджена — найпоширеніша форма, з якою людина народжується. Вона часто має сімейний характер, що дозволяє припустити генетичну природу феномену.
Набута — виникає після травм мозку, інсультів або сильних психологічних переживань. Ця форма рідкісніша й часто супроводжується іншими неврологічними порушеннями.
Повсякденні наслідки
Люди з афантазією зазвичай не можуть:
- викликати образи на вимогу, як-от обличчя близької людини чи улюблене місце з дитинства;
- визначити кольори або деталі у спогадах;
- візуалізувати майбутнє або фантазувати про гіпотетичні ситуації.
Це не означає, що вони нічого не пам’ятають — вони просто не бачать цього «в голові», як інші. Їхня пам’ять може бути фактологічною, емоційною але позбавленою візуального компонента.
Афантазія часто пов’язана з дефіцитом метакогнітивних здібностей, зокрема здатністю «спостерігати за власним мисленням». Крім того, є свідчення, що такі люди мають нижчу емоційну яскравість спогадів, що може впливати на самоідентифікацію, уявлення про «Я» та навіть мрії.
Афантазія й творчість: парадокс уяви
Цікаво, що багато людей в цьому стані — творчі особистості. Вони можуть писати, створювати музику, вирішувати складні проблеми. Творчість, як виявляється, не завжди потребує уявних образів. Такі люди часто мислять абстрактно, вербально або концептуально, замість візуального мислення. Це свідчить про нейропластичність мозку, що дозволяє компенсувати відсутність уявних візуалізацій іншими когнітивними ресурсами.
Данило Ігнатенко
