Пуджа (санскр. pūjā) — це традиційна форма ритуального поклоніння в індуїзмі, яка охоплює широкий спектр обрядів — від простих щоденних молитов удома до пишних храмових церемоній. Її мета — встановити зв’язок між віруючим і божеством, висловити шану, любов і відданість, а також отримати благословення.
Походження та значення
Слово «пуджа» походить від дравідійського кореня «пу», що означає «квітка». У цьому етимологічному значенні вже закладена глибока символіка: квітка — це підношення, що несе красу, чистоту та безкорисливість. Пуджа — це саме такий дар — акт любові й визнання вищої сили, який здійснюється через конкретні дії, слова й думки.Через ритуал віруючий вшановує не лише мурті (зображення божества), а саму присутність Бога, яка втілюється в образі.
Структура
У класичному вигляді вона повторює модель ставлення до почесного гостя. Це глибоко вкорінена в індійській культурі традиція. Божеству, що проявляється в мурті, приділяється особлива увага (санскр. упачара), і кожен етап ритуалу має свій глибокий сенс:
Пробудження божества — мурті ніжно «будять» співами або дзвоном.
Омовіння (абхішека) — символічне очищення водою, молоком, йогуртом, медом або квітами.
Одягання та прикрашання — божество одягають у святковий одяг і прикрашають квітами, вінками, прикрасами.
Підношення їжі — подають воду, фрукти, солодощі або рис.
Арті — помахування запаленою лампою перед мурті — кульмінація ритуалу, що символізує очищення й освітлення духу.
Молитви, спів мантр або гімнів — прославлення імені божества.
Обхід святині — обертання навколо мурті за годинниковою стрілкою.
Прощання й укладання божества спати — на завершення день символічно завершується нічним спокоєм для образу бога.
Форми пуджі
У більшості індуїстських домівок є маленький вівтар або спеціальне місце для поклоніння. Тут щодня (або у святкові дні) члени родини виконують пуджу: запалюють лампу, підносять фрукти, моляться, повторюють мантри. Часто це короткий ритуал, який триває 5–15 хвилин, однак його значення глибоке: він слугує духовним орієнтиром на початку дня.
У великих храмах пуджа має урочистий, розгорнутий характер. Вона виконується професійними священиками — пуджарі, які пройшли відповідну підготовку. Храмові обряди часто супроводжуються музикою, багатолюдністю, пахощами та пишними підношеннями. Особливої сили пуджа набуває під час релігійних свят — таких як Дівалі, Наваратрі, Рама Навамі або Ганеша Чатуртхі.
Символіка жестів і предметів
Лампа (дия) — символ світла мудрості, яке проганяє темряву неуцтва.
Квітка — знак любові, краси й чистоти намірів.
Фрукти й солодощі — підношення серця, які дарують без очікування взамін.
Дзвіночок — сигнал, що привертає увагу божества до молитви.
Вогонь (хома) — уособлення Агні, бога вогню, що переносить жертви до богів.
Роль священика: пуджарі
Хоча пуджу може виконати кожен віруючий, певні обряди (особливо храмові або з особливою метою — наприклад, очищення, одруження, народження дитини чи уникнення нещасть) доручають пуджарі — освіченим брахманам або іншим служителям, які знають тонкощі ритуалу, мови мантр та правила підготовки.
У процесі пуджі фізичні дії (як-от підношення, поклон або жест вітання «намасте») поєднуються з внутрішньою молитвою, медитацією й концентрацією, створюючи цілісний духовний досвід.
Данило Ігнатенко
