Мордва є автохтонним народом Середнього Поволжя, переважно заселеного представниками фінно-угорських етносів. У наш час мордвинське населення сконцентроване в Республіці Мордовія (столиця — Саранськ), а також у сусідніх регіонах Росії: Пензенській, Ульяновській, Нижньогородській областях. На початку XXI століття чисельність мордви перевищувала 800 тисяч осіб, з яких приблизно третина мешкала у межах традиційної батьківщини.
Мовна диференціація: мокшани й ерзяни
Мордва не є мовно однорідним етносом. Вони поділяються на дві основні групи — мокша та ерзя, кожна з яких має власний діалект, що іноді класифікується як окрема мова у складі фіно-угорської гілки уральської мовної сім’ї. Попри лінгвістичну спорідненість, ерзяни й мокшани часто ідентифікують себе як окремі етнічні спільноти. Назва «мордва» є екзонімом — її вживають переважно сторонні для самих носіїв особи, зокрема у державному дискурсі.
Історична автономія та радянський період
У 1928 році радянський уряд надав мордві національну автономію у вигляді Мордовського округу, який у 1934 році було реорганізовано в Мордовську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку. Цей статус зберігався до розпаду СРСР у 1991 році. Хоча автономія формально сприяла розвитку національної культури, вона супроводжувалась процесами інтенсивної русифікації, що зокрема виявилось у зниженні рівня знання мордвинських мов серед молодшого покоління.
Традиційна культура та побут
Мордва здавна була землеробським народом. Окремої згадки заслуговує бджільництво, у якому мордвини досягли значного успіху ще в середньовіччі. Традиційне жіноче вбрання, зокрема серед ерзя, є надзвичайно декоративним: вишиті спідниці, масивні сережки та намиста відрізняють мордвинських жінок від сусідніх слов’янських народів. Частина елементів національного костюма зберігається й у наш час під час фольклорних свят і релігійних обрядів.
Усна традиція, література та фольклор
Хоча сучасна молодь мордви нерідко не володіє рідною мовою, зберігається значний масив фольклорної та літературної спадщини, зокрема ерзянською та мокшанською мовами. Мордовський епос містить численні легенди, пісні й казки. З-поміж героїв фольклору вирізняється цар Туштян — легендарний ватажок мордви, сучасник Івана IV Грозного. Його образ став символом боротьби за національну гідність.
Релігія та етнографічні особливості
Вони переважно є християнським народом, однак православ’я часто виступає як культурна надбудова над глибокими пластами традиційних язичницьких вірувань. Це виявляється у синкретичних обрядах, що поєднують елементи жертвоприношень, поклоніння духам природи, обрядовому одягу. У народній традиції зберігаються елементи весільної символіки, включно з практикою інсценованого викрадення нареченої, що колись мало ритуальне значення.
Сьогодні народ стикається з численними викликами: демографічне скорочення, зниження мовної компетенції серед молоді, урбанізація, зміна ціннісних орієнтирів. Водночас посилюється рух за збереження національної ідентичності, популяризуються мовні курси, публікуються збірки пісень та фольклору, проводяться етнографічні фестивалі.
Данило Ігнатенко
