Килимова акула охоплює гетерогенну групу морських хрящових риб, які демонструють значне морфологічне, екологічне та еволюційне різноманіття. Назва групи походить від зовнішнього вигляду більшості представників, чиє забарвлення імітує орнаментовані структури, схожі на килимові візерунки. Ареал поширення килимових акул охоплює тропічні та субтропічні регіони Світового океану, з максимальною видовою концентрацією в Індо-Тихоокеанській зоні.
Таксономічна структура
Станом на початок XXI століття, до загону Orectolobiformes відносять сім родин:
Rhincodontidae – представлена лише одним видом: Rhincodon typus (китова акула), найбільша сучасна риба;
Stegostomatidae – представлена Stegostoma fasciatum (зеброва акула);
Ginglymostomatidae – включає акул-няньок, зокрема Ginglymostoma cirratum;
Orectolobidae – воббегонги з бахромчастими виростами навколо рота;
Hemiscylliidae – бамбукові акули та акули-еполети (Chiloscyllium, Hemiscyllium);
Parascyllidae – комірникові килимові акули;
Brachaeluridae – сліпі акули, з обмеженою поширеністю.
Ці родини відрізняються не лише за анатомічними ознаками (форма тіла, наявність вусиків, структура ротоглотки), але й за репродуктивними та поведінковими стратегіями.
Морфологічні та біоекологічні особливості
Представники загону Orectolobiformes зазвичай мають сплощене тіло, добре розвинені грудні плавці та розташований вентрально рот. Більшість видів характеризується наявністю вусиків (барбелів) біля ніздрів або на підборідді, які виконують сенсорну функцію при пошуку їжі.
Типовий спосіб життя – придонний; активність – переважно нічна. Живлення здебільшого бентофагічне: до раціону входять молюски, ракоподібні, дрібна донна риба. Акули маскуються серед рифів, водоростей та піщаного дна, використовуючи забарвлення як камуфляж.
Репродуктивні стратегії
У межах загону спостерігається як яйцекладення, так і живонародження. Наприклад, Stegostoma fasciatum відкладає великі яйця з характерними нитками для прикріплення до субстрату, тоді як воббегонги (Orectolobus spp.) народжують сформованих мальків. Ці особливості підкреслюють еволюційну пластичність загону в межах морських біоценозів.
Охоронний статус і загрози
Міжнародний союз охорони природи (IUCN) класифікує значну кількість видів килимових акул як вразливі або такі, що зникають. Основними чинниками загрози є:
Вилов у комерційному рибальстві;
Цілеспрямований вилов для декоративної торгівлі;
Руйнування місць існування (особливо коралових рифів);
Туристичний тиск (у випадку китових акул).
Зокрема, Rhincodon typus (китова акула) та Stegostoma fasciatum (зеброва акула) мають статус “зникаючий вид” згідно з Червоним списком МСОП, а Heteroscyllium colcloughi класифіковано як “вразливий вид”.
Килимові акули становлять еволюційно важливу групу хрящових риб з високим ступенем адаптації до донного способу життя. Їхнє морфологічне та репродуктивне різноманіття є об’єктом пильного наукового вивчення. Водночас, антропогенні загрози вимагають термінових заходів для збереження цих унікальних видів, зокрема шляхом посилення охоронного статусу, обмеження рибальства у ключових регіонах та популяризації екологічної освіти.
Данило Ігнатенко
