Битва при Данбарі, яка відбулася 3 вересня 1650 року, стала важливою сторінкою в історії громадянської війни в Англії, яка тривала з 1642 по 1651 рік. Цей епізод знаменував останній активний етап конфлікту між англійськими та шотландськими арміями. Битва при Данбарі була також частиною третьої громадянської війни в Англії, що пройшла під назвою Англо-шотландська війна (1650-1651).
Шотландці під керівництвом Девіда Леслі об’єдналися, щоб захистити пресвітеріанську церкву в Шотландії та сприяти її поширенню в Англії. Вони підтримували Карла II, старшого сина Карла I, що був усунений від трону та позбавлений життя у 1649 році. Наприкінці 1650 року Олівер Кромвель вдерся в Шотландію з англійською армією, намагаючись припинити підтримку Карла II та забезпечити перемогу парламентських сил у конфлікті.
Битва розпочалася зранку 3 вересня, коли англійська армія розпочала атаку, використовуючи свою артилерію та кавалерію. Кромвель мав перевагу у важкій артилерії, що стала важливим фактором у рішенні битви. Незважаючи на це, шотландці, через обмеженість доріг та важкість руху, не могли швидко розгортати свою артилерію на полі бою. Битва включала у себе інтенсивні бої піхоти та кавалерії, де обидві сторони використовували мушкети та мечі.
Однак англійська важка кавалерія, під керівництвом Кромвеля, змогла розгромити шотландських уланів, забезпечивши англійській армії вирішальний перевагу. Багато шотландських військових підкорилися, а деякі втекли з поля бою. В результаті близько 3000 шотландців були вбиті, а близько 6000 потрапили в полон. Данбар став великою перемогою для Кромвеля, хоча війна продовжувалася.
Після Данбару Кромвель тримав Леслі під облогою у Стірлінгу, але через брак артилерії та складнощі у битвах, він вирішив відступити до Единбурга. Одночасно Карл II, сподіваючись на підтримку в Англії, вирушив до Вустера, де його армія була розгромлена Кромвелем 3 вересня 1651 року.
Після перемоги в битві при Вустері Кромвель був призначений лордом-протектором, а Англія переходила до республіканського устрою. Столиця утримувалася в Лондоні, а Карл II утік до Франції. Ця битва відіграла значну роль у визначенні майбутнього Великої Британії та покладанні кінця громадянській війні в країні.
Данило Ігнатенко
