Брахма — один із найдавніших і фундаментальних богів індуїзму, що займав центральне місце у релігійному світогляді приблизно з 500 року до нашої ери до 500 року нашої ери. Його божественна суть формувалася на основі ведичного бога-творця Праджапаті, якого він згодом уособив. За однією з головних версій міфу про його походження, Брахма народився із золотого космічного яйця (хіран’яґарбха), що символізувало початок всесвіту. За іншою версією, популярною в пізніших традиціях, він постав із лотоса, який виріс із пупка сплячого Вішну — бога-зберігача. Ця космогонічна уява заклала основу його ролі як деміурга — творця всесвіту, землі й усього живого.
Концепція Тримурті та занепад популярності
У період становлення індуїстської ортодоксії в I тисячолітті нашої ери відбувся спроба узгодити численні релігійні традиції через доктрину Тримурті — тріади божеств, у якій Брахма відповідав за творення, Вішну — за збереження, а Шива — за знищення. Ця система мала на меті примирити окремі сектантські культи в уніфікованій теологічній структурі, проте вже до VII століття культ Брахми значно занепав. Якщо Вішну й Шива зберегли глибоку відданість з боку своїх послідовників і продовжили впливати на релігійне та культурне життя Індії, то Брахма поступово втратив статус об’єкта активного поклоніння.
На сьогодні не існує жодної великої релігійної секти, яка б вважала Брахму своїм головним божеством. Йому присвячено лише кілька храмів, найвідоміший з яких розташований у Пушкарі, штат Раджастхан. Проте зображення Брахми часто присутнє в храмах, присвячених Вішну або Шиві, особливо в контексті сцен, що відтворюють космогонічні міфи чи символічні уявлення про тріаду богів.
Символіка та зображення
Брахма у візуальному мистецтві індуїзму постає як велична постать із чотирма обличчями, що символізують універсальність і всеосяжне знання. Ці чотири обличчя спрямовані у чотири сторони світу та втілюють множинні концепти: чотири Веди, чотири юги (епохи), чотири варни (соціальні стани), чотири напрямки простору й чотири ашрами (етапи життя). Його чотири руки зазвичай тримають предмети символічного значення: чашу для пожертв, молитовні чотки (джапамала), книгу знань (Веди) та лук.
Він часто зображується сидячим або стоячим на лотосі — символі чистоти та духовного піднесення, або ж у супроводі гусака на ім’я Хамса — його вахани (транспортного засобу). Гусак у цьому контексті уособлює здатність відрізняти істину від ілюзії, що відповідає атрибуту Брахми як всезнаючого мудреця. Його супроводжують богині Савітрі та Сарасваті — відповідно символи подружньої вірності та божественного знання, музики й мови.
Значення у філософії та культурі
Хоча поклоніння Брахмі як особистісному божеству занепало, його концепція зберегла центральне місце в індуїстській філософії. Він виступає архетипом творця, що не лише формує фізичний світ, а й закладає основу для духовного та соціального порядку. В індуїстських текстах, зокрема в Пуранaх, Брахма часто відіграє роль першого розуму або космічного інтелекту, що задає початковий імпульс еволюції всесвіту.
У метафізичному сенсі, Брахма часто ототожнюється з проявом Брахмана — вищої, непроявленої реальності, з якої виникає світ і до якої він повертається. Таким чином, у релігійній думці він не просто деміург, а й філософський принцип, що репрезентує розум, логіку та початок часу.
Данило Ігнатенко
