Аурангзеб (1618–1707), шостий правитель Імперії Великих Моголів, залишається однією з найсуперечливіших постатей в історії Південної Азії. Його правління (1658–1707) характеризується парадоксальним поєднанням територіальної експансії та внутрішньої дестабілізації, що врешті-решт призвело до початку занепаду могутньої держави. На відміну від своїх попередників, таких як Акбар або Шах-Джахан, Аурангзеб відмовився від політики релігійного плюралізму, зробивши ставку на ісламський ортодоксальний курс, що суттєво вплинуло на соціально-політичний ландшафт імперії.
Військові досягнення та адміністративні реформи
Аурангзеб виявився талановитим воєначальником і ефективним адміністратором. За його правління імперія досягла максимального географічного розширення, особливо на півдні, де він підкорив значні території Декану, включаючи султанати Біджапур і Голконда, а також досягнув Танджора. Він реорганізував систему управління, зміцнив бюрократичний апарат і впровадив суворіший контроль над фінансами, що дозволило утримувати величезну армію.
Однак ця експансія мала зворотний бік: постійні військові кампанії вимагали колосальних ресурсів, що призводило до зростання податків, особливо на сільське населення. Аграрні реформи Аурангзеба, спрямовані на збільшення доходів держави, викликали незадоволення серед селянства, яке страждало від економічного тиску.
Релігійна політика та її наслідки
Найбільш суттєвим відхиленням від політики попередників став радикальний поворот Аурангзеба до ісламського фундаменталізму. Він скасував багато з реформ Акбара, спрямованих на інтеграцію індуїстської більшості, зокрема:
- Ліквідував податкові пільги для немусульман (джізья).
- Обмежив будівництво індуїстських храмів.
- Забороняв деякі індуїстські ритуали.
Ці дії викликали масове невдоволення серед індуїстів, сикхів та інших релігійних груп, що призвело до численних повстань, таких як повстання раджпутів, джатів та сикхів. Найтривалішим конфліктом стала війна з Маратхською конфедерацією на чолі з Шиваджі, яка перетворилася на довготривалу партизанську кампанію, що підірвала ресурси імперії.
Початок занепаду імперії
До кінця правління Аурангзеба імперія, хоча й залишалася формально могутньою, вже демонструвала ознаки кризи:
- Фінансова виснаженість через нескінченні війни.
- Розкол суспільства через релігійну нетерпимість.
- Ослаблення центральної влади через постійні повстання.
Після смерті Аурангзеба в 1707 році імперія швидко почала розпадатися. Його наступники не змогли протистояти центробіжним силам, і вже до середини XVIII століття Великі Моголи втратили реальну владу, ставши маріонетками в руках regional warlords та британських колонізаторів.
Данило Ігнатенко
