Зимове сонцестояння є однією з найважливіших астрономічних подій, що трапляються двічі на рік: один раз у Північній півкулі (21 або 22 грудня) та один раз у Південній півкулі (20 або 21 червня). У цей час Сонце проходить свій найкоротший шлях по небосхилу, що призводить до найкоротшого дня та найдовшої ночі. Це явище стало джерелом безлічі міфів, ритуалів і свят у різних культурах світу.
Астрономічні особливості зимового сонцестояння
Зимове сонцестояння виникає через нахил осі Землі під кутом приблизно 23,4° до площини її орбіти. В цей час Північний полюс у Північній півкулі максимально відхилений від Сонця, і його промені падають під найнижчим кутом. Це означає, що опівдні Сонце досягає найнижчої точки на небі, а його вертикальні промені опиняються над Тропіком Козерога, розташованим на 23°27′ південної широти. Водночас у Південній півкулі ситуація зворотна: тут, у червні, коли зимове сонцестояння відбувається на півдні, вертикальні промені Сонця зміщуються до тропіка Рака.
Через цей нахил і зміщення світлового потоку під час зимового сонцестояння зростає тривалість ночі, і денного світла залишається дуже мало. У Північній півкулі цей день часто називають найдовшою ніччю року.
Початок астрономічної зими
Згідно з астрономічним календарем, зимове сонцестояння символізує початок зими, яка триває до весняного рівнодення (20 або 21 березня в Північній півкулі та 22 або 23 вересня в Південній півкулі). Важливо, що після цієї події світловий день починає поступово збільшуватися, що є передвісником повернення весни та тепла. Ця зміна ритмів природи не пройшла повз увагу древніх людей.
Культурні та духовні традиції
Зимове сонцестояння протягом тисячоліть мало важливе значення для багатьох культур. У багатьох стародавніх цивілізаціях цей день був символом відродження, перемоги світла над темрявою. Після найдовшої ночі дні починають ставати довшими, що асоціювалося із новим циклом життя.
Наприклад, у скандинавських країнах цей період відзначався святом Йоль, яке символізувало повернення Сонця та початок нового річного циклу. Йольські традиції, зокрема святкове вогнище та освячення дерев, збереглися в різних формах до сьогодні. У Стародавньому Римі в цей час святкували Сатурналії, фестиваль на честь бога Сатурна, який знаменувався бенкетами, іграми та обміном подарунками.
У сучасному світі зимове сонцестояння залишається особливо важливим для тих, хто сповідує природні релігії або дотримується язичницьких традицій. Вони відзначають цей день як час внутрішнього оновлення, самоаналізу та підготовки до нового циклу життя.
Зимове сонцестояння є важливою астрономічною подією, яка протягом тисячоліть впливала на культурні, духовні та релігійні уявлення людства. Воно символізує циклічність життя, відродження та надію на новий день.
Данило Ігнатенко
