Вірменська апостольська церква, одна з найдавніших християнських інституцій, заснована, згідно з переказами, апостолами Варфоломієм та Фаддеєм, займає центральне місце у духовному та культурному житті вірменського народу. На початку IV століття, завдяки діяльності святого Григорія Просвітителя, Вірменія стала першою державою, яка офіційно прийняла християнство (близько 301 року н. е.). Цей історичний акт відбувся за правління царя Тірідата III з династії Аршакідів, що закріпило релігійну ідентичність вірмен як народу, пов’язаного з апостольською традицією.
Спочатку Вірменська церква перебувала під впливом Кесарійської митрополії (Каппадокія), проте незабаром здобула автономію. Важливу роль у її становленні відіграли сирійські християни, які забезпечили літургійні тексти та богословську термінологію. Проте вже у V столітті, після створення вірменської писемності Месропом Маштоцем, церква остаточно звільнилася від залежності від сирійської мови. Переклад Біблії та богослужбових книг вірменською мовою став ключовим етапом у формуванні національної релігійної культури.
Доктринальні відмінності та статус у християнському світі
Однією з найважливіших віх у історії Вірменської апостольської церкви став Двінський собор (506 р.), на якому було відкинуто рішення Халкідонського собору (451 р.). Вірмени не прийняли діофізитську формулу про дві природи Христа, віддавши перевагу христології святого Кирила Олександрійського, яка підкреслювала «єдину втілену природу Божого Слова».
Ця позиція призвела до того, що Римо-Католицька та Східно-Православна церкви довгий час вважали Вірменську церкву монофізитською. Однак сама вірменська традиція заперечує таку характеристику, наголошуючи на міафізитстві — вченні про єдину природу Христа, що поєднує божественне та людське без змішання чи розділення. Ця доктринальна позиція об’єднує Вірменську апостольську церкву з іншими дохалкідонськими (східно-православними) церквами, такими як Коптська, Сирійська та Ефіопська.
Адміністративна структура та сучасний стан
Сьогодні Вірменська апостольська церква має складну ієрархічну структуру, що включає чотири престоли:
- Католикосат усіх вірмен (Ечміадзін)— духовний центр, очолюваний Верховним Патріархом.
- Кілікійський католикосат (Антеліас, Ліван)— автономний, але підпорядкований Ечміадзіну в питаннях віри.
- Константинопольський патріархат (Стамбул)— історично пов’язаний з вірменською діаспорою в Османській імперії.
- Єрусалимський патріархат— відповідає за вірменські святині в Святій Землі.
Політичні події, зокрема Геноцид вірмен 1915 року та розпад СРСР, вплинули на розподіл вірменської пастви між цими центрами. Незважаючи на внутрішні напруження (наприклад, конкуренцію між Ечміадзіном і Кілікією), церква залишається об’єднуючим фактором для вірменської діаспори.
Роль у сучасному світі та екуменічний діалог
Вірменська апостольська церква активно бере участь у міжконфесійному діалозі, зокрема в рамках Всесвітньої ради церков. У XXI столітті відбулися численні зустрічі з представниками Римо-Католицької та Східно-Православної церков, спрямовані на подолання історичних суперечностей.
Данило Ігнатенко
