Цезаріон, справжнє ім’я якого Птолемей XV Філопатор Філометор Цезар, народився у червні 47 року до н. е. та помер у 30 році до н. е., був останнім фараоном Єгипту з династії Птолемеїв. Він був сином легендарного римського полководця Юлія Цезаря та цариці Клеопатри VII. Його правління, яке тривало з 44 до 30 року до н. е., стало завершальним етапом існування незалежного Єгипту перед його перетворенням на римську провінцію. Життя та доля Цезаріона тісно переплетені з політичними інтригами, амбіціями його матері та боротьбою за владу у Римській імперії.
Походження та визнання Цезаріона
Цезаріон був єдиним законним сином Юлія Цезаря, хоча деякі античні автори, такі як Светоній та Плутарх, висловлювали сумніви щодо його батьківства, мотивуючи це політичними причинами. Проте після прибуття Клеопатри до Риму в 46 році до н. е. Цезар офіційно визнав Цезаріона своїм сином. Цей крок мав величезне значення для Клеопатри, яка прагнула забезпечити своєму синові право на спадкування не лише єгипетського трону, але й римської влади.
Після вбивства Юлія Цезаря в 44 році до н. е. Клеопатра повернулася до Єгипту разом із сином. Щоб усунути перешкоди на шляху Цезаріона до трону, вона, ймовірно, організувала смерть свого молодшого брата, Птолемея XIV Теоса Філопатора II. Таким чином, Цезаріон став співправителем своєї матері, а Клеопатра продовжувала керувати державою, сподіваючись, що її син колись стане наступником Цезаря.
Політичні амбіції Клеопатри та роль Цезаріона
Клеопатра VII, одна з найвідоміших жінок у світовій історії, мала грандіозні плани щодо свого сина. Вона бачила в ньому не лише правителя Єгипту, але й потенційного лідера Римської імперії. Після початку її союзу з Марком Антонієм, римським тріумвіром, Цезаріон отримав титул «Цар царів» у 34 році до н. е., а Клеопатра проголосила себе «Царицею царів». Це було сприйнято як пряма загроза владі Октавіана, майбутнього імператора Августа, який розглядав Цезаріона як конкурента у боротьбі за спадщину Цезаря.
Загибель Цезаріона та кінець епохи Птолемеїв
Після поразки Марка Антонія та Клеопатри у битві при Акціумі в 31 році до н. е. Октавіан почав остаточне підкорення Єгипту. Клеопатра, усвідомлюючи небезпеку, відправила Цезаріона до Береніки, порту на узбережжі Червоного моря, сподіваючись забезпечити йому безпеку. Проте Октавіану вдалося заманити юного царя назад до Александрії. За наказом Октавіана Цезаріон був страчений у 30 році до н. е., що стало символічним завершенням епохи Птолемеїв та перетворенням Єгипту на римську провінцію.
Цезаріон залишився в історії як символ останнього спробу Єгипту зберегти свою незалежність у боротьбі з Римом. Його життя та смерть відображають складну політичну гру, яку вела Клеопатра, намагаючись зберегти владу для свого сина.
Данило Ігнатенко
