У мальовничому селі Кути, що розташоване в Буському районі Львівської області, серед зелені дерев та тиші сільського побуту височіє унікальний зразок сакральної архітектури — Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Цей дерев’яний храм, зведений ще у 1750 році, зберігає не лише релігійну, а й культурну спадщину регіону, переплітаючи у собі реальну історію та давню легенду.
Містична історія заснування
Поява церкви овіяна легендою, яка передається з покоління в покоління. За переказами, колись на полі під назвою Покрова, що неподалік сучасного села, існувало однойменне поселення з монастирським храмом. Однак один трагічний випадок назавжди змінив долю того місця: черниця, яка порушила обітницю, народила дитину, котру, за словами ігумені, було приречено на смерть. Після цього, за легендою, вся обитель зникла під землею, а на її місці з’явилися ставки — як Божа кара за гріх. Саме тут, згодом, була знайдена ікона Богородиці, яку віряни вважають чудотворною. На честь цього знахідки й було споруджено храм — Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка стоїть і діє донині.
Архітектурна унікальність
Храм є класичним прикладом галицької дерев’яної архітектури XVIII століття. Це тризрубна, трикупольна споруда, виконана з соснових брусів, поставлена на дубових підвалинах. Центральна частина церкви має квадратну форму, а до неї примикають менші зруби — бабинець та п’ятистінний вівтар. Куполи церкви увінчані традиційними главами, що розміщені на стрімких скатних дахах.
Особливістю будівлі є опоясання у вигляді аркади-галереї, що додає храму ще більшої візуальної виразності. Внутрішній простір вражає своєю висотою й продуманою симетрією. Збережений різьблений іконостас XVIII століття є справжньою окрасою інтер’єру, а розписи художника Ярослава Левицького, зроблені у 1936 році, надають храму духовної глибини та художньої цінності.
Дзвіниця, некрополь та культурна спадщина
Поруч із церквою височіє двоярусна дзвіниця, зведена у 1930 році. Водночас тоді ж дерев’яне ґонтове покриття храму було замінено на бляху. За останні десятиліття споруда неодноразово піддавалася ремонту, завдяки чому вона перебуває в хорошому стані та продовжує слугувати вірянам.
Поряд з храмом розташований старовинний цвинтар, який заслуговує на окрему увагу. Серед поховань XIX століття збереглися польські надгробки та козацькі хрести, кожен із яких є унікальним мистецьким витвором. Цей некрополь — мовчазний свідок багатої багатокультурної історії регіону.
Данило Ігнатенко
