Символізм – це мистецький рух, що заслуговує на особливе місце в історії мистецтва, оскільки він став знаковим виразником глибинних емоцій, філософських роздумів та трансцендентних уявлень світу. Народжений у кінці XIX століття як реакція на раціоналізм та реалізм, символізм пропонував новий погляд на мистецтво, в якому символи, міфи, сновидіння та алегорії стали головними засобами виразності.
Мистецька форма символізму не тільки наділила твори художників новими естетичними якостями, а й змінила спосіб сприйняття світу, відкривши двері у світ несвідомого та містики. У цій статті ми детально розглянемо походження, ключові ідеї, характеристики та вплив символізму на розвиток мистецтва, а також його роль у формуванні культурної та інтелектуальної області XIX-XX століть.
Ключові ідеї
- Символізм об’єднує художників, які наголошують на емоціях, ідеях та суб’єктивності, а не на реалізмі.
- Тематика їхніх робіт охоплює релігійну містику, перверсію, еротику та декадентство, де вони досліджують світ мрій, меланхолії, зла та смерті.
- Вони використовують нюанси і підказки у своїх роботах, замість прямого символізму, що характеризує попередні форми іконографії.
- Символізм є міжперіодним феноменом, який забезпечив перехід від романтизму до модернізму. Його інтернаціоналізм також викликав перегляд історичних траєкторій розвитку мистецтва.
Початок символізму
Символізм з’явився в творах письменників Гюстава Кана та Жана Мореаса у 1886 році, відкидаючи натуралізм на користь суб’єктивності. Малларме влаштовував прийоми для символістів та дружив з багатьма художниками, включаючи Гоґена, Вістлера, Редона та Мунка. Символізм був антитезою імпресіонізму, підкреслюючи значення форм і кольорів, а також виражаючи незадоволення сучасним світом. Хоча елементи символізму виявилися в творах Ван Гога і Гогена, основні символісти більше турбувалися про внутрішнє життя. Цей мистецький напрям був реакцією на моралізаторство, раціоналізм і матеріалізм 1880-х років, виражаючи незадоволення та потребу виходу за рамки натуралізму в мистецтві.
Період символістів характеризувався змішаними моральними, соціальними, релігійними та інтелектуальними нормами. Соціалізм втрачав свою сприятливість, а відносини у коханні і шлюбі ставилися під сумнів. Мистецтво символістів вражало ізоляцією від буржуазії, проте воно віддавало перевагу духовному, відображаючи антиматеріалістичні філософії та інтерес до окультизму. Художники-символісти і письменники віддавали перевагу мистецтву самому заради нього, проти утилітарних застосувань, і вважали, що мистецтво не повинне бути пов’язане з повсякденним досвідом, на відміну від митців модерну.
Символізм в різних країнах
Двома найвідомішими символістичними художниками у Франції були Гюстав Моро та Оділон Редон. Моро був під впливом митців-романтиків, такими як Ежен Делакруа. Редон також був під впливом романтиків у творенні фантастичних мрійних світів, а також мав вплив від Франсіско Гойї, що пояснює тривожний ефект його творінь.
У Бельгії видатними символістичними художниками були Фернан Кнопф, чия творчість містила елементи збоченості, і Джеймс Енсор, який досліджував символізм масок.
В англійському символізмі 1890-х років можна відзначити творчість Обрі Бердслі і Оскара Уайльда, яка мала «декадентський» характер з акцентом на еротиці. Бердслі вивчав такі теми, як середньовічний світ мрій короля Артура, femme fatale, теми Ріхарда Вагнера та дендизм, хоча його стиль більше асоціюється з модерном.
У Швейцарії Арнольд Беклін творив «пейзажі настрою», а Фердинанд Ходлер створив роботи з ілюзіоністськими фігурами та використанням уособлень. У Італії Гіованні Сегантіні малював містичні візії Альп. Голландські художники-символісти, як Ян Тороп та Йохан Торн Пріккер, створювали архетипічні картини. В США творили Артур Девіс, Моріс Прендергаст та Альфред Райдер, який вважався художником, не пов’язаним з конкретною групою.
Висновок
Символізм, як художній напрям, відіграв важливу роль у розвитку світового мистецтва на початку 20-го століття. Він не лише відображав складність та розмаїття естетичних уявлень того часу, але й відкривав нові шляхи для вираження почуттів, ідеалів та філософії. За допомогою символів, метафор і алегорій митці передавали внутрішній світ людини, її мрії, сподівання і страхи. Такий підхід сприяв створенню витончених творів, що залишаються джерелом натхнення та дослідження для нащадків. Символізм залишається актуальним і в сучасному мистецтві, надихаючи нові покоління художників на творчість та вираження власного бачення світу.
Альона Дмитрук
