Особливість символіки світового дерева полягає в її багатогранності: воно може постати як вертикальна вісь, що з’єднує небесний і земний світи, або ж як горизонтальний центр, із якого походить усе живе. У біблійному контексті ці дві парадигми набули форм «дерева пізнання» та «дерева життя» відповідно. Перше символізує етичну й екзистенційну напругу між людською свідомістю та божественним порядком, друге — джерело безсмертя, родючості та відновлення життя. Ці дві моделі взаємодоповнюють одна одну, формуючи комплексне бачення структури світобудови та місця людини у ній.
Вертикальна модель: дерево як вісь між небом і землею
У міфах народів Сибіру, Центральної Азії, Північної Америки та частини Європи дерево часто зображується як космічна вісь, що пронизує кілька рівнів буття — підземний світ, земну поверхню і небо, де мешкають боги або предки. Це дерево — життєво важливий міст, який дозволяє шаманам, духам чи богам здійснювати мандрівки між вимірами. Його коріння сягає царства мертвих або світового океану, стовбур знаходиться у світі людей, а вершина впирається в небо, де мешкає верховне божество.
Горизонтальна модель: дерево як джерело життя і відродження
Інша поширена модель світового дерева постає як центр світу у горизонтальному вимірі. Це дерево життя, що є джерелом земної родючості, початком усіх форм живого і символом безсмертя. Воно часто охороняється надприродними істотами — драконами, зміями, левами чи янголами — і до нього веде складний шлях, сповнений випробувань. У багатьох казках та міфах герой мусить пройти крізь пустелі, гори чи підземелля, перш ніж досягне цього дерева і здобуде плід безсмертя або еліксир життя.
У цій парадигмі дерево не є каналом до небес, а радше центром, що утримує життя на землі. Воно дає плід, який продовжує рід, відновлює сили, лікує недуги або дарує молодість. Якщо дерево знищується, то настає кінець гармонії: виснажується ґрунт, вмирають тварини, зникають джерела води. Таким чином, світове дерево постає не лише як міфологічний символ, а як основа екологічної етики, що передбачає гармонію між людством і природним світом. Це також алегорія на пошуки людиною джерела власного оновлення — як фізичного, так і духовного.
Символічна універсальність і філософське значення світового дерева
Світове дерево в традиційних культурах є глибоко універсальним образом, який водночас виконує космологічну, антропологічну та сакральну функцію. Його образ дозволяє структурувати простір — виокремити центр із хаосу, вказати напрям розвитку або духовного піднесення. У той самий час воно є символом переходу — від профанного до священного, від життя до смерті і навпаки. Дерево постає як архетип вічного оновлення, що відображає циклічність життя, зміну пір року, ритми народження і згасання.
В обох формах — вертикальній та горизонтальній — світове дерево об’єднує у собі дві основні екзистенційні моделі: одкровення (через пізнання) та оновлення (через життя). Це робить його центральним символом у численних міфах, філософських системах та релігійних практиках. Його образи, трансформовані через століття, продовжують жити у сучасній культурі — від художньої літератури до кіно, від психології до екології. Саме через світове дерево людство знову і знову намагається осмислити своє місце у Всесвіті, межу між смертним і вічним, та можливість зв’язку між земним і божественним.
Данило Ігнатенко
