У складному й багатошаровому світі японської міфології постать Сусаноо займає особливе місце. Він — бог бурі, морських стихій і диких імпульсів, молодший брат богині сонця Аматерасу. Водночас Сусаноо — це і руйнівник, і герой; і вигнанець, і засновник. Його образ уособлює амбівалентність природи, де хаос і творення часто існують поруч.
Походження та родовід
Згідно з Кодзікі та Ніхон Сьокі — найдавнішими хроніками Японії — Сусаноо народився з краплі води, якою омивався бог Ідзанагі після мандрівки в країну мертвих. Це символічне народження натякає на його зв’язок із диханням, бурею, рухом стихії. Разом із братом Цукуйомі (місяцем) і сестрою Аматерасу (сонцем), Сусаноо був одним із трьох божеств, що виникли з ритуалу очищення — акту, який сам по собі є джерелом творення у синтоїстській космології.
Характер і вигнання
Сусаноо постає в міфах як бог з нестримним, часто деструктивним характером. Йому було доручено панування над морською рівниною — простором, що уособлює невпорядковану, мінливу силу. Однак через свою агресивну й непередбачувану поведінку він був вигнаний з небес, коли почав порушувати порядок у палаці Аматерасу. Його вчинки були проявами не лише непокори, але й глибинного символічного протистояння між сонячним порядком і буремним хаосом.
Втеча Аматерасу в небесну печеру після сварки з братом символізує тимчасове зникнення світла зі світу — один із центральних моментів японського міфологічного циклу.
Герой Ідзумо
Після вигнання він спустився на землю в регіон Ідзумо, на заході Японії — місце, яке згодом стало осердям багатьох міфів, пов’язаних з богами землі. Саме тут він зустрів родину, яку тероризував восьмиголовий дракон Ямата-но Ороті. Цей сюжет — зразок героїчного міфу, в якому Сусаноо, використовуючи хитрість і силу, перемагає чудовисько, рятує дівчину Кушінадо та одружується на ній. Із хвоста дракона він витягає меч Кусанагі — сакральну реліквію, яка стане одним із трьох Імператорських скарбів Японії (разом із дзеркалом і священним каменем).
Творець нового порядку
Хоча він уособлює руйнівну стихію, його історія завершується трансформацією. З дикого бога він перетворюється на героя-засновника, породжує божественну династію, на чолі з Окунінуші — божеством, що отримає титул «Володаря Великої Землі». У цьому бачимо архетипову трансформацію: буря не лише руйнує, але й очищає; вона змиває старе, щоб дати початок новому.
Символізм і значення
Цей бог втілює амбівалентну природу самої реальності: буря може бути нищівною, але також життєдайною. Він — образ божества, яке діє на межі світів: небесного, земного і підземного. Його історія — це розповідь про конфлікт і примирення, про шлях від вигнання до відновлення балансу.
Данило Ігнатенко
