Романський стиль, розповсюджений по всій Європі та на Британських островах, проявляв регіональні відмінності, які часто були характерними для конкретних регіонів або міст. Між найбільш відомих варіантів входили мосанське мистецтво, норманський романський стиль та італійський романський.
Мосанське мистецтво (1050-1232)
У своєму розквіті мосанське мистецтво здобуло славу завдяки високодосконалій обробці металу, емалі та інкрустації дорогоцінними каменями. Назване на честь долини річки Маас у Бельгії, цей стиль виявив себе як регіональний феномен, особливо в Льєжі та монастирі Ставело. Він відзначався великою розкішшю і використанням різноманітних технік, таких як перегородчасте вирізання. Відомі металісти, такі як Годфруа де Клер, Микола Верденський і Гуго з Уаньї, вирізнялися своїми шедеврами, як «Триптих Ставело» та «Храм волхвів». Їхні роботи не лише отримали визнання від меценатів по всій Європі, але й поширили вплив стилю.
Норманський романський стиль
Норманський романський стиль, популярний у 11-12 століттях, виник унаслідок впливу норманів після їх завоювання Англії у 1066 році. Цей стиль, який поширився на собори, церкви, а також замки та фортеці, характеризувався масивними стінами, циліндричними стовпами та нормандськими арками. Спочатку використовувався в Нормандії, Франції та Англії, він змінився на особливий підстиль в Англії, де поєднав строгість норманського стилю з елементами декоративності. Прикладом цього стилю є Даремський собор, побудований під керівництвом Вільяма Сент-Карілефа, який зберіг деякі нормандські особливості, навіть після його перебудови у готичному стилі.
Італійський романський стиль
Італійський романський стиль відрізняється використанням характерних елементів, таких як фасади галерей, виступаючі ґанки і кампанілі, або дзвіниці. Відбулися регіональні варіації; наприклад, північно-італійський стиль мав широкі та суворі кам’яні фасади, як у Сан-Амброджо в Мілані (1140). Однак найважливішим регіональним стилем був пізанський, також відомий як тосканський або центральний, який віддавав перевагу класичним і вишуканим декоративним ефектам. Він використовував фасади галерей і виступаючі ганки з горизонтальними смугами кольорового мармуру, а декоративні елементи часто включали сцени повсякденного життя, полювання та класичні сюжети. Популярними були також бронзові двері. Прикладом цього стилю є Пізанська кафедральна площа, яка включає баптистерій (1153), кафедральний собор (1063-1092) і дзвіницю (1172).
Ці стилі не лише збагатили архітектурний ландшафт Європи, а й стали символом соціокультурного контексту та історичних перетворень свого часу. Романське мистецтво надало майстрам можливість виразити свою віру, відданість та майстерність у творенні витончених та естетично прекрасних творів, які залишаються величними пам’ятками світової культурної спадщини до наших днів.
Альона Дмитрук
