Смерть Будди Шак’ямуні та подальший розподіл його мощей стали фундаментальними подіями для формування буддійської традиції, ритуалів та архітектури. За переказами, Будда наказав кремувати своє тіло за зразком вселенського монарха (чакравартіна), а мощі розподілити між різними громадами. Цей процес не лише закріпив культ реліквій, але й став основою для створення ступ — напівсферичних релікваріїв, які перетворилися на символи присутності Будди у фізичному світі.
Після смерті Будди його тіло залишалося неторкнутим протягом семи днів, що може інтерпретуватися як період переходу між фізичним існуванням та остаточним входженням у нірвану. Кремацію здійснив Махакашьяпа, один із головних учнів, чия відсутність у момент смерті Будди підкреслює важливість ритуальної послідовності. Після спалення мощі спочатку були передані мирянам, проте конфлікт між представниками восьми регіонів призвів до їхнього поділу.
Традиція згадує десять комплектів мощей: вісім — частини тіла, один — попіл з погребального багаття, та останній — рештки з посуду, використаного для поділу. Цей розподіл символізує не лише справедливість, але й універсальність вчення Будди, яке не належить одній групі.
Археологія та символізм ступ
Ступи, такі як знаменита Ступа III в Санчі (І століття до н. е.), є архітектурними маркерами священних місць, пов’язаних із життям Будди. Вони виконують функцію паломницьких центрів і візуальних нагадувань про ключові події: народження, просвітлення, першу проповідь (Дхармачакра-правартана) та смерть (махапарінірвану).
Археологічні знахідки підтверджують, що ступи були не лише меморіалами, але й юридичними особами у індійських царствах. Наприклад, написи свідчать про те, що монастирі передавали землі у власність ступ, що підкреслює їхній статус як «живих» представників Будди.
Буддійська традиція описує три етапи нірвани:
- Нірвана із залишком— стан Будди після просвітлення, коли його тіло ще існувало.
- Нірвана без залишку— повне зникнення після смерті.
- Нірвана мощей— символічне продовження присутності через реліквії.
Ця концепція підкреслює, що мощі є проміжною ланкою між фізичним існуванням Будди та його остаточним звільненням. Згідно з текстами, в майбутньому, коли вчення Будди зникне, мощі зіберуться в Бодхгаї, перетворившись на променисте тіло перед остаточним зникненням.
Образ Будди
Ранні буддійські зображення (наприклад, скульптури з Хадди, IV–V ст.) викликають дискусії серед дослідників. Відсутність антропоморфних образів у ранній період може свідчити про табу на зображення Будди, яке згодом було подолано. Символи (сліди ніг, Дерево Бодгі, Колесо Дхарми) слугували замісниками, поки не розвинулася традиція статуй.
Освячення образів Будди супроводжувалося складними ритуалами, де зображення «оживало» через інвокацію. Наприклад, статуя Махамуні в М’янмі вважається живою через легенду про те, що Будда особисто благословив її.
Вплив Махаяни
Сутри Махаяни, такі як Лотосова сутра, радикально змінили уявлення про Будду. Вони описують його не як історичну постать, а як вічну сутність, яка досягла просвітлення мільярди років тому. Його «смерть» інтерпретується як педагогічний прийом (упая), спрямований на пробудження послідовників.
Ця ідея підкріплюється алегорією про лікаря, який симулює власну смерть, щоб зцілити дітей. Таким чином, мощі та ступи стають не лише пам’ятками, але й інструментами для підтримки віри.
Данило Ігнатенко
