Рейнхард Генцель (Reinhard Genzel), народжений 24 березня 1952 року в Бад-Гомбурзі (Західна Німеччина), — один із найвидатніших астрономів сучасності, чия праця змінила наше уявлення про будову Всесвіту.
Освіта
Після здобуття диплома з фізики в Боннському університеті у 1975 році Генцель продовжив навчання у тому ж закладі, де у 1978 році захистив докторську дисертацію з фізики та астрономії. Його ранні дослідження поєднували інтерес до експериментальної фізики та космічної динаміки, що визначило майбутній напрям його наукової діяльності.
З 1978 по 1980 рік Генцель працював постдокторантом у Гарвард-Смітсонівському центрі астрофізики — одному з провідних наукових осередків США. У 1981 році він розпочав викладацьку кар’єру в Каліфорнійському університеті в Берклі, а вже в 1985 році став професором. З 1986 року поєднував роботу в Берклі та в Інституті позаземної фізики імені Макса Планка в Гархінгу (Німеччина), де обійняв посаду директора.
Відкриття чорної діри
На початку 1990-х Генцель зі своєю дослідницькою групою розпочав систематичне спостереження за центром нашої Галактики, використовуючи Телескоп нових технологій у Чилі. Метою було виміряти рух зірок поблизу ядра Чумацького Шляху, щоб з’ясувати природу масивного об’єкта, що притягував їх із неймовірною силою.
За допомогою інфрачервоної камери, що працювала поблизу дифракційної межі телескопа, команда виявила, що зірки рухаються навколо точкового джерела гравітації. Це означало, що у центрі Галактики немає скупчення зірок чи газу, а існує надзвичайно щільний об’єкт — потенційна чорна діра.
Паралельно схожі спостереження вела команда американської дослідниці Андреа Гез з обсерваторії Кека на Гаваях, що пізніше стало підставою для спільного визнання їхніх досягнень.
У 2002 році Генцель та його колеги перейшли до використання адаптивної оптики — інноваційної технології, що дозволяє компенсувати спотворення зображення, спричинені атмосферою Землі. Використовуючи телескоп у Чилі, вони змогли з безпрецедентною точністю відстежити орбіти окремих зірок, зокрема однієї, яка оберталася навколо галактичного центру кожні 15,2 роки.
Аналіз орбітальних швидкостей показав, що невидимий об’єкт у центрі має масу близько чотирьох мільйонів Сонць. Ці спостереження стали прямим доказом існування надмасивної чорної діри — об’єкта, який отримав назву Стрілець A (Sagittarius A).
Нобелівське визнання
У 2020 році Рейнхард Генцель був удостоєний Нобелівської премії з фізики спільно з Роджером Пенроузом і Андреа Гез. Пенроуз отримав нагороду за теоретичне обґрунтування формування чорних дір, тоді як Генцель і Гез — за експериментальні спостереження, які підтвердили існування надмасивної чорної діри в центрі нашої Галактики.
Данило Ігнатенко
