Плем’я Ваорані, відоме також як Хуаорані є корінною групою, що мешкає у Східному Еквадорі, в тропічних лісах Амазонки.
Історія
Колись населення Ваорані становило близько 2000 осіб і мешкало на одній з найбільших територій серед усіх амазонських племен в Еквадорі, в районах, що сьогодні належать до провінцій Орельяна, Напо та Пастаза. Вони традиційно жили як кочові мисливці-збирачі у малих родинних поселеннях. Місіонерські групи переселили багато Ваорані у великі громади, намагаючись змінити їхню віру на християнство.
Ваорані є найновішим корінним народом Еквадору, з яким здійснив перший американський місіонерський контакт у 1958 році. Після цього контакту Ваорані швидко й важко включилися в сучасне суспільство. Їх території значно скоротилися, а ті, що залишилися, постраждали від вирубки лісу, видобутку нафти та заселення іноземцями. Деякі групи Ваорані вирішили уникати контакту та продовжують жити все глибше в лісі.
Нафтова промисловість і будівництво нафтових трас сильно пошкодили землі Ваорані. Навіть ті громади Ваорані, які живуть в межах національного парку Ясуні, відчувають наслідки діяльності нафтової промисловості у вигляді забруднення води та інших проблем. Уряд Еквадору розпочав видобуток нафти в Ясуні, навіть порушуючи територію, яка формально захищена як частина національного парку.
Чим займаються?
Протягом сотень років народ Хуаорані жив як лісові мисливці та збирачі в еквадорській Амазонії. Однак протягом останніх 40 років вони перейшли від мисливсько-збиральницького способу життя до переважно постійного проживання в лісових поселеннях. Плем’я в основному спеціалізується на полюванні на мавп та інших дрібних тварин, як основне джерело їжі використовуючи списи та рушниці. Вони також відомі своєю здатністю захищати свою культуру та землі як від ворогів корінного населення, так і від поселенців, застосовуючи при цьому силу зброї.
Фізичні адаптації ніг
Лазіння по деревах є ключовою навичкою для членів племені Хуаорані. Однак ця старовинна практика спричинила у представників племені Хуаорані розвиток різних форм фізичної адаптації їхніх ніг. Взаємодія обмеженого генофонду з постійним впливом складного середовища та потребою у лазінні по деревах призвела до сплощення їхніх ніг. Деякі представники племені навіть мають шість пальців на кожній нозі та шість функціональних пальців на кожній руці. Ще цікавіше те, що структура їхніх ніг з часом змінюється. Незважаючи на те, що вони народжуються з прямими пальцями на ногах, їхні ноги з часом адаптуються до оточуючого середовища.
У висновку, плем’я Ваорані представляє собою важливий аспект культурної та екологічної різноманітності Еквадору та регіону Амазонії загалом. Їхнє столітнє існування у глибокому зв’язку з лісовим середовищем та традиціями мисливства та збирання відображає важливість збереження природних ресурсів та культурної спадщини. Однак останні тенденції в переході від традиційного способу життя до постійного проживання у лісових поселеннях та зміни в екосистемі свідчать про тиск, якому піддається їхня спільнота через зміну клімату, індустріалізацію та інші чинники. Плем’я продовжує стикатися з викликами, пов’язаними зі збереженням своєї культури, територій та традиційного способу життя в умовах постійної зміни, і їхня боротьба за виживання та самовизначення залишається важливою темою для подальшого вивчення та розвитку.
Альона Дмитрук
