Неможливо точно сказати, коли Homo sapiens (сучасні люди) почали створювати витвори мистецтва, але відомі приклади датуються щонайменше 40 тисячним роком до нашої ери. Однак найдавніше відоме печерне мистецтво було насправді створено неандертальцями (Homo neanderthalensis), видом, який тісно пов’язаний з нами, приблизно в 63 000 р. до н. Інші об’єкти, знайдені при розкопках, датуються ще більш ранніми роками, але є предметом дебатів щодо того, чи вони випадково нагадують створені об’єкти.
Хорошим прикладом останньої дилеми є відкриття викопних губок приблизно 62 000 років тому, в епоху двох ранніх видів людини, Homo erectus і Homo heidelbergensis (останній іноді записується як підвид першого). Багато з цих губок були виявлені з отворами, що проходять наскрізь. Деякі археологи вважають, що ці отвори були зроблені навмисно і що губки були зв’язані разом, тоді як інші вважають, що вони є природними, або що отвори просто з’явилися з часом у результаті старіння та псування. Якщо ці отвори були навмисно зроблені, а губки потім зв’язані разом і, імовірно, зношені, то це були б найдавніші приклади намистин і спроба раннього виду орнаментувати та декорувати свої тіла.
Два інших ранніх об’єкта, які підлягають подібній дискусії, — це фігурка Тан-Тан, знайдена в Марокко, датована 50-30 тисяч років тому, і статуетка Берехат Рама, якій 20 тисяч років знайдена в Ізраїлі. Обидва об’єкти можна віднести до груп Homo erectus або Homo heidelbergensis і свідчать про зовнішній вигляд спрощеної людської фігури, але, можливо, вони природно приймали таку форму. Якщо вони були створені, то це підтверджує аргумент, що види людини, старші за Homo sapiens, мали розвинений розум і естетичні нахили.
Датування мистецтва палеоліту
Встановлення автентичності року створення мистецтва палеоліту створило невідкладні проблеми для археологів, і навіть сьогодні може виявитися складним досягти консенсусу серед учених. Найбільшу допомогу цьому процесу надало використання вуглецевого датування з 1990-х років. За словами археолога Бруно Девіда: «вуглецеве датування є найпоширенішим методом абсолютного датування в дослідженнях печерного мистецтва, оскільки деякі твори мистецтва містять органічний вуглець у таких матеріалах, як деревне вугілля або бджолиний віск, які можна надійно датувати».
Однак навіть вуглецеве датування не завжди надійне в цьому контексті. Як продовжує Девід: «необхідна обережність, оскільки малюнки чорним вугіллям знайдені в печері, наприклад, могли бути зроблені старими шматками вугілля, які лежали на поверхні землі протягом тривалого часу». У наведеному теоретичному прикладі вік деревного вугілля був би більшим, ніж вік картини, що ускладнює перевірку датування.
Дослідження раннього мистецтва свідчить про те, що перші форми творчості можуть бути пов’язані не лише із Homo sapiens, але й з іншими видами людини, такими як Homo erectus і Homo heidelbergensis. Дебати про точне датування цих об’єктів історії мистецтва залишаються актуальними і в даний час.
Альона Дмитрук
