Пема Чодрон народилася 14 липня 1936 року в Нью-Йорку й отримала ім’я Дейрдре Бломфілд-Браун. Її шлях до чернецтва був незвичним для тибетського буддизму. Вона здобула світську освіту, працювала вчителькою початкових класів, була одружена й виховувала дітей. Зацікавлення буддійською філософією виникло вже в зрілому віці, коли вона переживала складний період особистого життя. У 1972 році Чодрон познайомилася з тибетським учителем Чоґ’ямом Трунгпою Рінпоче, який згодом став її головним духовним наставником. Через два роки вона прийняла початкові чернечі обітниці, а 1981 року отримала повне чернече посвячення в Гонконзі. Власний досвід сімейного життя, праці та особистих криз істотно вплинув на те, як вона згодом пояснювала буддійське вчення.
Чому не варто тікати від страждань
Однією з центральних тем книжок Чодрон стала непостійність людського існування. У буддійській філософії вона означає, що всі зумовлені явища змінюються, а спроби назавжди втримати приємні переживання неминуче призводять до розчарувань. Людина прагне передбачуваності, прив’язується до звичних обставин і болісно реагує, коли вони зникають. Чодрон пропонує не боротися з кожною неприємною емоцією, а насамперед зрозуміти, як вона виникає і чому набуває такої влади над нашими вчинками.
Духовний авторитет і відповідальність перед громадою
Важливим епізодом біографії Чодрон став конфлікт усередині буддійської організації Шамбала, з якою вона була пов’язана протягом десятиліть. Після оприлюднення звинувачень у сексуальних зловживаннях і неналежній поведінці представників її керівництва в громаді розпочалася тривала криза. Особливе обурення викликали питання відповідальності духовних наставників та ставлення до людей, які повідомляли про пережите насильство.
У січні 2020 року Чодрон оголосила про відмову від посади старшої наставниці Шамбали. Безпосереднім приводом стало рішення керівництва запросити духовного лідера організації Сакйонґа Міпама, проти якого раніше висували звинувачення в сексуальних домаганнях і неналежній поведінці, до проведення релігійної церемонії. У своєму листі вона висловила незгоду з обраним напрямом розвитку громади та наголосила на необхідності відповідальності за допущені порушення. Водночас її рішення не означало відмови від чернечого життя чи буддійського вчення.
Ця подія порушила важливе для сучасного західного буддизму питання про межі влади духовного наставника. Традиційна пошана до вчителя, характерна для тибетських шкіл, не усуває необхідності перевіряти звинувачення та захищати членів релігійної спільноти. Історія Шамбали засвідчила, наскільки складним може бути поєднання успадкованих релігійних авторитетів із сучасними уявленнями про особисті права та відповідальність.
Пема Чодрон залишається впливовою постаттю сучасного буддизму насамперед завдяки своєму способу говорити про людські переживання. У її книжках немає вимоги постійно зберігати спокій або приховувати власну слабкість. Вона звертається до читача, який сумнівається, помиляється, переживає втрати й не завжди знаходить відповіді на складні запитання. Саме в такому повсякденному досвіді Чодрон пропонує шукати можливість для духовної практики, поступово розвиваючи уважність до себе та співчуття до інших.
Данило Ігнатенко
