Клеопатра VII (нар. 70/69 р. до н. е. — пом. 30 серпня 30 р. до н. е., Александрія) — остання правителька Єгипту з династії Птолемеїв, одна з найвідоміших жінок античності. Вона увійшла в історію як харизматична політикиня, дипломатка та кохана Юлія Цезаря, а згодом — дружина Марка Антонія. Її правління ознаменувало кінець епохи елліністичних монархій та перехід Єгипту під владу Риму.
Походження та ранні роки
Клеопатра народилася в родині Птолемея XII Авлета, представника македонської династії, що правила Єгиптом після смерті Олександра Македонського. Вона була першою з Птолемеїв, хто вільно володів єгипетською мовою, що дозволило їй заручитися підтримкою місцевого населення. Після смерті батька у 51 р. до н. е. Клеопатра формально правила спільно зі своїм братом Птолемеєм XIII, але незабаром між ними розгорівся конфлікт.
Союз із Юлієм Цезарем
У 48 р. до н. е. Клеопатра, вигнана з Александрії, звернулася по допомогу до Юлія Цезаря. Їхній союз, як політичний, так і романтичний, дозволив їй повернути владу. Після перемоги над Птолемеєм XIII вона правила спільно з іншим братом, Птолемеєм XIV, а пізніше — зі своїм сином Цезаріоном (Птолемеєм XV).
Зв’язок із Марком Антонієм та загибель
Після вбивства Цезаря у 44 р. до н. е. Клеопатра зблизилася з Марком Антонієм, одним із тріумвірів Риму. Їхній союз викликав обурення в Римі, особливо у майбутнього імператора Октавіана Августа. Після поразки у битві при Акціумі (31 р. до н. е.) Антоній і Клеопатра вчинили самогубство, а Єгипет став римською провінцією.
Клеопатра залишилася символом влади, розуму та трагедії. Її образ активно експлуатується в мистецтві, літературі та кіно, але історична постать залишається предметом наукових досліджень.
Данило Ігнатенко
