Після смерті Кіра II Великого у 529 році до н. е. влада в Ахеменідській імперії без серйозних потрясінь перейшла до його старшого сина Камбіза II. Ще за життя батько подбав про питання престолонаслідування й офіційно призначив його спадкоємцем, що дозволило уникнути відкритої боротьби за трон. Проте політична ситуація залишалася напруженою. Молодший брат нового царя Бардія також мав законні права на владу, а в різних частинах величезної імперії зберігалося невдоволення після швидких завоювань Кіра.
Давньогрецькі автори повідомляли, що побоюючись можливого заколоту, Камбіз наказав таємно вбити Бардію приблизно у 525 році до н. е. Однак сучасні історики ставляться до цієї розповіді обережно, адже існують джерела, які свідчать, що Бардія міг залишатися живим ще кілька років. Саме ця невизначеність згодом стала причиною однієї з найбільших політичних криз в історії Ахеменідської держави.
Похід на Єгипет — завершення справи Кіра Великого
Головною зовнішньополітичною метою Камбіза стало підкорення Єгипту — останньої великої держави Близького Сходу, яка ще не входила до складу Перської імперії. Єгипетський фараон Яхмос II добре розумів небезпеку перського вторгнення й активно готувався до війни. Він уклав союзи з грецькими містами та найняв численних грецьких найманців, які вважалися одними з найкращих воїнів того часу. Однак навіть ці заходи не змогли врятувати країну. Частина грецьких командирів перейшла на бік Камбіза, значно послабивши оборону Єгипту ще до початку вирішальної кампанії.
Перський цар здійснив надзвичайно складний марш через Синайську пустелю, яка століттями вважалася природним бар’єром, що захищав Єгипет від вторгнень зі сходу. Подолання цієї території стало одним із найбільших логістичних досягнень перської армії. За переказами, значну допомогу Камбізу надали арабські племена, які забезпечили військо запасами води, що дозволило успішно пройти через безводні райони Синаю.
Битва при Пелусії та падіння Єгипту
Вирішальна битва відбулася біля прикордонної фортеці Пелусій у 525 році до н. е. Після смерті Яхмоса II єгипетське військо очолив його син Псамтик III, який успадкував трон лише незадовго до вторгнення. Саме біля Пелусія перська армія завдала єгиптянам нищівної поразки. Античні автори зберегли чимало легенд про цю битву. Найвідоміша з них стверджує, що перси використовували священних для єгиптян тварин як живі щити, змушуючи противника уникати ударів. Проте сучасні історики вважають цю історію малоймовірною й розглядають її радше як пізніший літературний сюжет.
Після поразки біля Пелусія залишки єгипетської армії відступили до Мемфіса — головного політичного центру країни. Незабаром місто було взято штурмом, а Псамтик III потрапив у полон. Із падінням Мемфіса завершилося існування XXVI Саїської династії, а Єгипет уперше в історії став провінцією Перської імперії. Для Ахеменідів це була надзвичайно важлива перемога, адже вони отримали контроль над родючою долиною Нілу, величезними запасами зерна та східним Середземномор’ям.
Невдалі походи Камбіза
Після підкорення Єгипту Камбіз прагнув розширити свої володіння ще далі. Античні джерела повідомляють про три великі експедиції, які були організовані після завоювання країни. Перша мала на меті підкорення Карфагена — могутньої фінікійської колонії в Північній Африці. Проте реалізувати цей задум не вдалося. Основу перського флоту становили фінікійські моряки, які категорично відмовилися воювати проти власної колонії, тому похід був скасований ще до початку.
Друга експедиція була спрямована до знаменитого оазису Амона, де знаходився храм бога Амона — один із найшанованіших релігійних центрів давнього світу. Геродот розповідає, що військо, відправлене через Лівійську пустелю, загинуло під час потужної піщаної бурі. Ця історія стала однією з найвідоміших загадок античної історії, хоча археологи й досі не можуть остаточно підтвердити або спростувати її достовірність.
Третій похід був спрямований на південь — до Нубії (Кушу). Перське військо змогло просунутися далеко вглиб країни, однак кампанія виявилася надзвичайно важкою через спеку, складний рельєф і нестачу продовольства. Повернення стало справжнім випробуванням для армії, яка зазнала значних втрат від голоду та виснаження. Попри це Персія все ж закріпила свій вплив у північній частині Нубії та зберегла контроль над південними кордонами Єгипту.
Управління новими територіями
Після завоювання Камбіз не став руйнувати єгипетську систему управління. Як і його батько Кір, він прагнув використовувати вже існуючі державні інститути. Для контролю над новою сатрапією перси розмістили великі військові гарнізони в трьох стратегічних центрах — Дафнах у східній дельті Нілу, Мемфісі та на острові Елефантина біля південного кордону держави. Цікаво, що значну частину гарнізону Елефантини становили єврейські найманці, які перебували на перській службі. Завдяки такій системі Ахеменіди забезпечили стабільний контроль над Єгиптом і перетворили його на одну з найважливіших провінцій імперії.
Повстання Бардії та загадкова смерть Камбіза
У 522 році до н. е. Камбіз отримав тривожну звістку про повстання в Ірані. На престол претендував чоловік, який називав себе Бардією — братом царя. Якщо вірити офіційній версії Дарія I, це був самозванець на ім’я Гаумата, який видавав себе за давно вбитого принца. Проте низка сучасних істориків припускає, що повстання міг очолити справжній Бардія, якщо повідомлення про його загибель були неправдивими. Остаточно розв’язати цю історичну загадку досі неможливо через суперечливість джерел.
Дізнавшись про заколот, Камбіз негайно вирушив із Єгипту до Персії, однак додому так і не дістався. За свідченням античних авторів, дорогою він отримав важке поранення власним мечем. Одні джерела стверджують, що цар наклав на себе руки, усвідомивши безнадійність свого становища. Інші повідомляють, що рана випадково інфікувалася, а саме зараження стало причиною смерті. Сучасні дослідники схиляються саме до другої версії, хоча остаточно встановити обставини його загибелі вже неможливо.
Камбіз II в історії
Після смерті Камбіза влада в імперії перейшла до Дарія I, який придушив повстання та започаткував новий етап розвитку Ахеменідської держави. Протягом багатьох століть образ Камбіза залишався суперечливим. Давньогрецькі автори часто зображували його жорстоким і непередбачуваним правителем, приписуючи йому святотатство, зокрема історію про нібито вбивство священного єгипетського бика Апіса. Сучасні історики ставляться до таких розповідей критично, вважаючи, що вони могли бути частиною античної пропаганди або наслідком негативного ставлення греків до перських царів.
Попри неоднозначну репутацію, Камбіз II залишив вагомий слід в історії. Саме він завершив справу, яку розпочав його батько Кір Великий, приєднавши до Перської імперії Єгипет — одну з найдавніших цивілізацій світу. Завдяки цьому Ахеменідська держава досягла нового рівня могутності, а її вплив поширився на три континенти. Його правління стало важливою ланкою між епохою великих завоювань Кіра та адміністративними реформами Дарія I, який остаточно перетворив Персію на наймогутнішу імперію Стародавнього світу.
Данило Ігнатенко
