1757 рік став переломним етапом у розвитку Семирічної війни, коли локальні конфлікти остаточно трансформувалися у масштабне зіткнення провідних європейських держав. Вирішальну роль відіграла складна дипломатична гра, у якій Франція прагнула зміцнити антипрусську коаліцію.
Завдяки інтенсивним переговорам французький агент домігся приєднання Російської імперії до союзу з Францією та Австрією. Важливим чинником стало особисте втручання Людовик XV, який переконав імператрицю Єлизавету Петрівну підтримати союз без додаткових умов. Це означало формування потужного блоку, спрямованого проти Пруссії.
Невдовзі було укладено австро-російський наступальний союз, що передбачав не лише спільні військові дії, але й потенційний поділ прусських територій. Паралельно 1 травня 1757 року Австрія та Франція підписали Другий Версальський договір, який остаточно закріпив антипрусську коаліцію та визначив майбутні територіальні зміни в Європі.
Битва під Прагою: тріумф і пастка
Навесні 1757 року прусський король Фрідріх II Великий розпочав наступ у Богемії, прагнучи швидко розгромити австрійські сили. 6 травня відбулася вирішальна Битва під Прагою, у якій 64-тисячна прусська армія здобула перемогу над 66-тисячним австрійським військом.
Австрійські сили під командуванням Карла Лотаринзького зазнали значних втрат — понад 14 тисяч осіб. Частина армії відступила, інші укрилися в Празі, яку пруссаки одразу взяли в облогу. Здавалося, що перемога відкриває Фрідріху шлях до остаточного підкорення Богемії.
Однак ця перемога виявилася стратегічною пасткою. Прусські війська також зазнали значних втрат і опинилися розтягнутими, що створило умови для контрнаступу австрійців.
Битва під Коліном
18 червня 1757 року відбулася Битва під Коліном, яка стала переломним моментом кампанії. Австрійський полководець Леопольд фон Даун, маючи понад 50 тисяч солдатів, завдав поразки прусській армії, яка налічувала близько 34 тисяч.
Пруссаки втратили приблизно 13 тисяч осіб, тоді як австрійські втрати були значно меншими. Ця поразка змусила Фрідріха II зняти облогу Праги та відступити з Богемії. Вперше у війні прусська армія втратила стратегічну ініціативу.
Французький наступ і розширення війни
Поки Пруссія боролася в Богемії, проти неї відкрився другий фронт на заході. Французька армія під командуванням д’Естре рушила проти військ Ганновера, очолюваних Вільгельмом Августом Камберлендським, сином британського короля Георг II.
26 липня 1757 року французи здобули перемогу в битві при Гастенбеку, змусивши ганноверські сили відступити. Подальший тиск призвів до укладення Клостерзевенської конвенції, яка фактично вивела Ганновер з війни.
Французькі війська просувалися далі, тоді як інша армія під командуванням принца де Субіза рухалася через Франконію, щоб об’єднатися з німецькими союзниками Австрії.
Нові учасники
Ситуація для Пруссії ускладнилася ще більше, коли до конфлікту приєдналася Швеція. У вересні 1757 року шведські війська вторглися до Померанії, маючи намір анексувати ці території.
Таким чином, Пруссія опинилася у стані війни одразу на кількох фронтах: проти Австрії та Росії на сході, Франції на заході та Швеції на півночі. Це створило критичну стратегічну ситуацію, яка вимагала від Фрідріха II виняткових військових здібностей і мобільності.
Данило Ігнатенко
