Бурий ведмідь (Ursus arctos) — великий всеїдний ссавець, що належить до родини ведмежих (Ursidae). З огляду на широке поширення, екологічну роль і часту взаємодію з людиною, бурий ведмідь є важливим об’єктом зоологічних, екологічних і етнографічних досліджень. Незважаючи на локальні скорочення чисельності, популяція бурих ведмедів залишається стабільною в більшості регіонів, хоча загрози з боку людини все ще зберігаються.
Морфологія та підвиди
Бурий ведмідь демонструє значну морфологічну варіативність залежно від географічного регіону. Довжина тіла коливається від 120 до 210 см, а маса — від 135 до понад 700 кг. Найбільшим представником вважається ведмідь кодьяцький (Ursus arctos middendorffi), що мешкає на островах біля узбережжя Аляски, маса якого може досягати 720 кг. Інші відомі підвиди включають грізлі у Північній Америці та сибірського бурого ведмедя, який досягає маси понад 350 кг. Забарвлення шерсті варіює від світло-сірого до майже чорного.
Харчування та екологічна роль
Бурі ведмеді є типовими всеїдними. Їхній раціон включає рослинні (ягоди, коріння, пагони) та тваринні (риба, дрібні ссавці, іноді телята великих копитних) компоненти. У районах, де ведмеді мають доступ до анадромних риб (наприклад, Камчатка чи Аляска), спостерігається сезонне переважання рибної дієти. Ведмеді часто ховають надлишки їжі в ґрунті й активно риють у пошуках гризунів, демонструючи високу адаптивність у харчовій поведінці.
Поведінка, сезонність і розмноження
У більшості регіонів бурі ведмеді ведуть поодинокий спосіб життя. Вони здатні швидко бігати, добре плавають і лазять по деревах у молодому віці. На зиму ведмеді впадають у стан сезонної сплячки, залягаючи в барлоги. Перед цим вони накопичують великі жирові запаси. Розмноження відбувається з весни до початку літа, але через явище відкладеної імплантації ембріон розвивається пізніше, і дитинчата народжуються взимку. Найчастіше народжуються два ведмежати, масою менше 1 кг.
Взаємодія з іншими видами та людиною
У природних умовах бурий ведмідь може конкурувати з іншими хижаками, зокрема з вовками, особливо за здобич або залишки їжі. В окремих екосистемах спостерігаються випадки активного конфлікту або взаємного уникнення. Водночас близькість до людських поселень часто призводить до конфліктних ситуацій. Ведмеді приваблюються відходами, харчами та запасами продуктів, що спричиняє економічні збитки й загрозу для людей. Через це ведмедів іноді вбивають як «проблемних» тварин.
Сучасні загрози та охорона
Однією з загроз є браконьєрство, нелегальний збір частин тіла для традиційної медицини (жовч, лапи), зіткнення з транспортом і втрата середовища існування. У деяких регіонах ведмідь втратив значні частини історичного ареалу. Проте в інших — наприклад, у Північній Америці та на Далекому Сході Росії — чисельність зростає завдяки охоронним заходам.
Культурне значення
У культурі деяких народів, зокрема айну Японії, бурий ведмідь має сакральне значення й розглядається як божество або предок. У Європі ж у минулому його використовували для розваг — у вигляді так званих «танцюючих ведмедів». Нині така практика вважається жорстокою й заборонена в більшості країн.
Данило Ігнатенко
