Авреліан (бл. 215 — 275) був одним із найвидатніших правителів Пізньої Римської імперії, який за короткий період правління зумів стабілізувати державу, що опинилася на межі розпаду. Народившись поблизу річки Дунай, він вирізнявся військовим хистом, який швидко помітили в армії. У 260-х роках, коли Римська імперія переживала глибоку кризу кордони впали під натиском варварських племен, а внутрішні повстання і політична анархія підірвали єдність держави Авреліан проявив себе в лавах кавалерії під командуванням імператора Галлієна.
Після вбивства Галлієна у 268 році владу захопив Клавдій II, соратник Авреліана. Йому вдалося тимчасово стабілізувати ситуацію, але його правління тривало лише 18 місяців. Після смерті Клавдія трон на короткий час зайняв його брат Квінтилл, який незабаром загинув. У вересні 270 року імператором став Авреліан енергійний воєначальник, який рішуче взявся за справу відновлення величі Риму.
Боротьба з зовнішніми загрозами і оборона Риму
Авреліан розпочав правління з придушення загрози в Паннонії, де розбив вандалів. Потім він знищив війська алеманів та ютунгів, які вторглися до Північної Італії, й переслідував їх за Дунай. Повернувшись до Риму, імператор зіткнувся з повстанням на імператорському монетному дворі, яке було жорстоко придушене.
Зважаючи на постійну загрозу з боку варварів, Авреліан ініціював будівництво нової оборонної стіни навколо Риму. Ця масштабна фортифікаційна споруда, що отримала його ім’я, стала важливою частиною міської оборони і збереглася частково донині. Таким чином імператор засвідчив стратегічне розуміння необхідності оборонних укріплень як гарантії безпеки столиці.
Відновлення єдності імперії
Найважливішим досягненням Авреліана стала ліквідація сепаратистських утворень, які виникли в умовах розпаду центральної влади. У 271 році він вирушив на схід для повернення територій, які протягом десяти років контролювала Пальмірська держава. Коли у 273 році Пальміра знову повстала, римський імператор безжально зруйнував місто, поклавши край самостійності цього регіону.
Західна кампанія і тріумф
У 274 році Авреліан переніс бойові дії на Захід. Тут він зіткнувся з імператором-суперником Тетріком, який контролював Галлію, Іспанію та Британію. Внаслідок дипломатичних переговорів Тетрік перейшов на бік Авреліана під час битви при Шалоні, чим зумовив швидку перемогу римських військ. Рейнська армія зазнала поразки, а Тетрік був помилуваний і призначений намісником Луканії. Авреліан урочисто провів тріумф у Римі, під час якого публічно продемонстрував перемогу над Зенобією та Тетріком.
Таким чином, у 274 році Авреліан повернув під контроль Риму всі основні провінції імперії, фактично завершивши період політичної дезінтеграції. Він також ухвалив стратегічне рішення вивести римські війська з Дакії, визнавши неможливість утримання цієї далекої провінції, та переселити військових і цивільне населення на південний берег Дунаю. Це стало початком нового підходу до оборони кордонів імперії.
Реформи, адміністрація і релігійна політика
Авреліан був не лише успішним полководцем, але й авторитетним адміністратором. Він значно розширив систему постачання продовольства в Римі, чим здобув підтримку плебсу. Його спроба реформувати грошову систему, зокрема покращити якість срібної монети, що знецінювалася десятиліттями, мала обмежений результат, але була важливим кроком до фінансової стабільності.
У релігійній сфері імператор намагався створити єдину ідеологічну основу для імперії. Він просував культ Sol Invictus Нескореного Сонця, підносячи його до рангу державної релігії. Метою Авреліана було об’єднати підданих імперії навколо спільного божества, попереджуючи тим самим релігійні розколи. Його ідеї стали передвісниками релігійної централізації, яка буде реалізована за правління імператора Костянтина.
У 275 році, під час підготовки до чергового походу на схід, Авреліан був убитий у результаті змови своїх наближених офіцерів. Його смерть стала великим ударом для імперії, адже вона втратила правителя, який відновив її територіальну єдність, стабілізував управління та запровадив стратегічне бачення розвитку.
Данило Ігнатенко
