Акула-молот (родина Sphyrnidae) – одна з найдивовижніших і загадкових істот океану. Її молотоподібна голова є результатом мільйонів років еволюції, що надає цьому хижаку унікальні переваги в полюванні та виживанні. З 10 відомих видів, що належать до родів Sphyrna та Eusphyrna, акула-молот вражає різноманіттям: від невеликої Sphyrna corona (90 см) до велетенської Sphyrna mokarran (понад 6 метрів).
Еволюція та поширення
Скам’янілості свідчать, що ці акули існують щонайменше з раннього міоцену (23-5,3 млн років тому) а деякі дослідники вважають їх нащадками ще еоценової епохи (56-33,9 млн років тому). Сьогодні вони мешкають у тропічних і помірних водах, мігруючи до екватора взимку та до полюсів влітку. Під час явища Ель-Ніньйо їх ареал може значно розширюватися.
Чому голова у формі молота?
- Маневреність – сплощена голова діє як гідродинамічний стабілізатор, дозволяючи різко змінювати напрямок руху.
- Чутливість – розширені ніздрі покращують нюх, а електрорецептори на нижній частині голови виявляють електричні поля жертви, навіть якщо вона захована в піску.
- Бінокулярний зір – розташування очей забезпечує широке поле зору та точне сприйняття глибини.
- Полювання на скатів – великі види використовують голову, щоб притискати скатів до дна, уникнувши отруйних уколів.
Раціон та поведінка
Менші види живляться крабами, креветками і навіть морською травою, тоді як великі полюють на скатів, кальмарів і навіть інших акул. Гребінчасті акули-молоти можуть занурюватися на 800+ метрів, де температура падає до 5°C, тимчасово припиняючи рух зябер для збереження тепла.
Людина та акула-молот
Хоча ці акули рідко нападають на людей, великі особини можуть бути небезпечними, особливо для дайверів. Їхнє м’ясо вживають у їжу, але воно може містити високий рівень ртуті. Через перелов і руйнування середовища багато видів під загрозою зникнення.
Данило Ігнатенко
