Кір Молодший (народився після 423 року до н. е. — загинув 401 року до н. е.) був молодшим сином ахеменідського царя Дарія II та цариці Парісатіди. Він належав до династії Ахеменідів, яка протягом двох століть правила найбільшою державою Стародавнього світу. На відміну від свого старшого брата Арсака, який після смерті батька став царем під ім’ям Артаксеркс II, Кір із дитинства користувався особливою прихильністю матері. Парісатіда вважала його більш здібним правителем і прагнула забезпечити саме йому успадкування престолу. Хоча традиції династії надавали перевагу старшому синові, вплив цариці при дворі був настільки значним, що вона постійно підтримувала політичні амбіції молодшого сина.
Намісник Малої Азії та союзник Спарти
У 407 році до н. е. становище Кіра ще більше зміцнилося. Дарій II, який продовжував війну проти Афін, вирішив надати допомогу Спарті. За наполяганням Парісатіди молодий принц був призначений сатрапом Лідії, Великої Фригії та Каппадокії, а також верховним головнокомандувачем ахеменідських військ у Малій Азії. Це зробило його одним із найвпливовіших представників царської родини. Саме в цей період Кір зблизився зі спартанським полководцем Лісандром. Перський принц надав Спарті значну фінансову підтримку, що дозволило спартанцям зміцнити свій флот і здобути вирішальну перемогу в завершальний період Пелопоннеської війни. Союз між Кіром і Лісандром став одним із найважливіших прикладів співпраці між Перською імперією та грецькими державами, хоча обидві сторони переслідували власні політичні інтереси.
Боротьба за престол
У 405 році до н. е. Кіра викликали до столиці через тяжку хворобу Дарія II. Після смерті царя наступного року Арсак офіційно став новим володарем держави під ім’ям Артаксеркс II. Майже відразу після коронації сатрап Карії Тіссаферн звинуватив Кіра у змові з метою вбивства нового царя. За це принца було заарештовано, однак завдяки заступництву Парісатіди Артаксеркс погодився його помилувати й дозволив повернутися до своїх володінь у Малій Азії. Отримавши свободу, Кір остаточно вирішив силою здобути престол. Формально він пояснював військові приготування необхідністю боротьби з племенами Пісідії, що мешкали в горах Тавра, але справжньою метою було повалення брата та захоплення влади в імперії.
Похід на Вавилон
Навесні 401 року до н. е. Кір Молодший розпочав один із найвідоміших походів в історії Ахеменідської держави. Йому вдалося зібрати армію чисельністю близько 20 тисяч воїнів, значну частину якої становили досвідчені грецькі найманці. Їх приваблювала висока платня та військова слава, а командували ними досвідчені грецькі полководці, серед яких найвідомішим був спартанець Клеарх. Під час походу Кір довго приховував свої справжні наміри. Лише після переправи через Євфрат біля міста Тапсак він відкрито повідомив війську, що кінцевою метою кампанії є не боротьба з місцевими племенами, а похід проти законного царя Артаксеркса II. Попри несподівану заяву, більшість грецьких найманців погодилася продовжити похід, отримавши обіцянку додаткової винагороди.
Битва при Кунаксі
Вирішальне зіткнення відбулося восени 401 року до н. е. поблизу Кунакси, на північ від Вавилона. Артаксеркс II, якого в останній момент попередив Тіссаферн, поспіхом зібрав велике військо й вирушив назустріч братові. Під час битви грецькі найманці Кіра успішно розгромили лівий фланг перської армії, вкотре продемонструвавши перевагу важкоозброєної грецької фаланги над більшістю перських військ. Проте сам Кір вирішив особисто атакувати центр, де перебував Артаксеркс II. Йому вдалося поранити брата, однак у запеклій сутичці принц загинув. Його смерть миттєво змінила перебіг битви. Армія претендента втратила керівника, перські загони почали відступати, а табір Кіра був захоплений військами законного царя. Попри військові успіхи грецьких найманців, боротьба за престол завершилася повною політичною поразкою Кіра.
«Відступ десяти тисяч»
Після загибелі Кіра грецькі найманці опинилися у вкрай складному становищі. Вони залишилися без свого покровителя, далеко від батьківщини та в самому центрі ворожої держави. Незабаром Тіссаферн запросив їхніх командирів на переговори, під час яких Клеарха та інших воєначальників було підступно захоплено й страчено. Новим одним із керівників війська став афінський воїн і письменник Ксенофонт. Саме під його проводом приблизно десять тисяч грецьких найманців здійснили знаменитий «Відступ десяти тисяч» — багатомісячний марш через територію Перської імперії до узбережжя Чорного моря. Цей похід був детально описаний Ксенофонтом у творі «Анабазис», який став одним із найцінніших історичних джерел про Ахеменідську імперію та військову історію античного світу.
Образ Кіра в історії
Особистість Кіра Молодшого отримала різну оцінку в античних джерелах. Грецькі історики, насамперед Ксенофонт, змальовували його як мужнього, справедливого, щедрого й талановитого полководця, який умів завойовувати довіру своїх союзників. Саме тому в «Анабазисі» Кір постає майже ідеальним правителем, здатним об’єднати навколо себе людей різного походження. Проте з погляду Ахеменідської держави він був заколотником і зрадником, який використав іноземних, до того ж традиційно ворожих Персії грецьких найманців для повалення законного царя. Така подвійність оцінок зробила його однією з найсуперечливіших постатей історії Стародавнього Ірану.
Хоча Кір Молодший не зміг здійснити свій задум і загинув у битві при Кунаксі, його похід мав далекосяжні наслідки. Він продемонстрував високу боєздатність грецької фаланги, показав внутрішню вразливість Ахеменідської імперії та залишив по собі безцінне свідчення у вигляді «Анабазису» Ксенофонта. Саме цей твір через кілька десятиліть уважно вивчав Александр Македонський та його воєначальники, готуючись до походу проти Персії. Таким чином, невдала спроба Кіра Молодшого здобути престол стала однією з найважливіших подій пізньої історії Ахеменідської імперії та справила значний вплив на подальший розвиток військового мистецтва й античної історіографії.
Данило Ігнатенко
