Зевс

Кронос, або Крон, у давньогрецькій релігійній традиції посідає особливе місце серед титанів — прадавніх божеств, що передували олімпійським богам.

Зевс — головне божество давньогрецького пантеону, верховний володар богів і людей, бог неба, блискавки та грому. У римській міфології йому відповідає Юпітер.

Тифон, у давньогрецькій міфології, — молодший син Геї, богині Землі, та Тартара, володаря підземного світу. Його образ у міфах втілює найжахливішу силу

Діоніс, син верховного бога Зевса і смертної жінки Семели, посідав особливе місце серед олімпійських божеств. Його походження поєднує божественне й людське

Персефона — одна з найважливіших постатей давньогрецької релігії, дочка верховного бога Зевса та богині землеробства Деметри. Її образ поєднує два світи

Фаетон, у грецькій міфології, син Геліоса, бога сонця, та жінки або німфи, яку різні джерела називають Кліменою, Протеєю чи Родою. Його ім’я стало символом

Фетіда у давньогрецькій міфології постає однією з найвідоміших нереїд — морських божеств, дочок Нерея та Доріди. Її образ уособлює глибину морських стихій

Грецька міфологія — це система міфів і легенд про богів, героїв, чудовиськ і ритуали, яка сформувалася у Стародавній Греції та мала величезний вплив на

У давньогрецькій міфології Каліпсо відома як дочка титана Атласа — могутнього велетня, що тримав небосхил на своїх плечах. За альтернативними версіями

Афіна, одна з найшанованіших богинь у пантеоні давньої Греції, уособлювала ідеали розуму, цивілізованості, військової доблесті та ремесел.

Ім’я Геракла належить до числа найвідоміших і найпоширеніших у всій давньогрецькій міфології. Його образ був не лише героїчним взірцем у грецькому світі

У контексті елліністичної культури, яка формувалася після завоювань Александра Великого, зростала зацікавленість не лише в синкретизмі релігій, а й у прагненні