Дельфи розташовані в регіоні Фокіда, на південному схилі гори Парнас, приблизно за 10 км від узбережжя Коринфської затоки. За уявленнями стародавніх греків, саме тут знаходився центр світу — омфал (пуп Землі), камінь, яким Зевс позначив місце зустрічі двох орлів, випущених ним зі сходу та заходу.
Святилище Аполлона та дельфійський оракул
Головною святинею міста був Храм Аполлона, що став осередком діяльності дельфійського оракула. Згідно з міфом, на початку святилище належало богині Геї, яку охороняв змій Піфон. Аполлон убив Піфона й заснував власний культ, перетворивши місце на святилище, де через жрицю Піфію боги передавали свої пророцтва.
Дельфійський оракул користувався величезною повагою: до нього зверталися не лише приватні особи, а й держави, ухвалюючи ключові політичні рішення, плануючи війни чи заснування колоній. Вважається, що пророцтва виникали в стані трансу, який могла викликати природна емісія газів з-під землі — у XXI столітті в районі храму було виявлено сліди етилену.
Археологічні дані та культурний розвиток
Найдавніші сліди людського поселення в Дельфах сягають пізньомікенської епохи (XV ст. до н. е.). Культ Аполлона остаточно утвердився тут у VIII ст. до н. е., коли жерці перенесли його з Кносса. У VI ст. до н. е. Дельфи стали важливим релігійним центром, коли Амфіктіонічна ліга вигнала мешканців сусідньої Криси, що оподатковувала паломників, та забезпечила вільний доступ до оракула.
З 582 року до н. е. тут почали проводитися Піфійські ігри, що включали змагання в музиці, поезії, атлетиці й театральному мистецтві, й були другими за престижем після Олімпійських.
Політичні суперечки та римський період
Через свій релігійний і геополітичний вплив Дельфи неодноразово ставали об’єктом конфліктів. Під час кількох «священних воєн» контроль над оракулом переходив між суперницькими містами-державами. У II ст. до н. е. Дельфи були приєднані до Риму й поступово втратили своє значення. Імператор Нерон, за свідченнями, вивіз з міста сотні статуй.
Після утвердження християнства язичницьке святилище було остаточно закрите указом імператора Феодосія близько 385 року н. е.
Археологічні дослідження та збереження пам’ятки
У XIX ст. на місці Дельф існувало село Кастрі. Після його перенесення у 1890-х роках розпочалися масштабні розкопки, які виявили залишки храмів, скарбниць, театру, стадіону, священного шляху й пам’ятників. Афінська скарбниця була реконструйована і зберегла музику гімнів Аполлону, викарбуваних у камені.
Дельфи було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у 1987 році. Збереження руїн ускладнюється природною ерозією, тому сучасні зусилля спрямовані на консервацію архітектурних об’єктів.
Символізм Дельф у грецькому світогляді
Дельфи уособлюють поєднання міфу, релігії, філософії та політики. Це місце, де земля (Гея), божественне знання (Аполлон) і людський запит на істину об’єдналися в унікальну духовну інституцію, яка формувала не тільки індивідуальні долі, а й долю цілих держав.
Данило Ігнатенко
