Фігура сера Дугласа Хейга, головнокомандувача британськими експедиційними силами під час Першої світової війни, залишається однією з найбільш суперечливих у військовій історії. Його дії, особливо під час битв на Соммі (1916) та при Пасшендейле (1917), викликали гостру критику як серед сучасників, так і серед істориків. Однак для повноцінного розуміння його ролі необхідно враховувати специфіку воєнного часу, технологічні обмеження та політичний тиск, що формували його рішення.
Військова доктрина Хейга: між традицією та інноваціями
Хейг, вихований у традиціях колоніальних воєн XIX століття, спочатку недооцінював вплив новітніх технологій, таких як кулемети та артилерія, на характер бою. Його стратегія ґрунтувалася на ідеї “виснаження” противника – концепції, яка, на його думку, мала призвести до краху німецької армії. Проте масштабні наступи, такі як битва на Соммі, де британські війська втратили понад 60 000 осіб лише в перший день, виявили фатальні недоліки такого підходу.
Аналіз архівних документів свідчить, що Хейг не ігнорував сучасні тактики повністю. Після 1916 року він поступово впроваджував зміни: використання танків (наприклад, під Камбре у 1917 році), координацію з авіацією та артилерійські підготовки. Однак ці інновації часто запізнювалися або застосовувалися фрагментарно.
Пасшендейл: символ марнотратства чи необхідність?
Битва при Пасшендейлі (Третя битва за Іпр) стала апогеєм критики Хейга. Британські війська просувалися через розмоклі від дощів поля, несучи колосальні втрати (понад 275 000 чоловік). Історики, такі як Ґеріт Шеффілд, зазначають, що мета операції – захоплення бельгійських портів, які використовувалися німцями для підводних атак – була стратегічно обґрунтованою. Проте виконання операції, знову ж таки, виявило нездатність адаптуватися до умов позиційної війни.
Реабілітація образу: сучасні історичні оцінки
У останні десятиліття деякі дослідники, зокрема Девід Т. Зейбі, запропонували переглянути образ Хейга як “м’ясника”. Вони наголошують на тому, що:
- Британська армія 1914–1916 років була недостатньо підготовлена до тотальної війни.
- Союзники не мали альтернативи масованим наступам через тиск на Східному фронті.
- Саме під керівництвом Хейга британські війська розробили “комбіновану зброю”, що стало основою перемоги у 1918 році.
Культурна спадщина та меморіалізація
Портрети Хейга роботи Джона Сінгера Сарджента (як у Шотландській національній портретній галереї, так і в Лондоні) символізують двобічність його образу – від офіційного шанування до сатиричних зображень у пресі. Фраза “леви на чолі з ослами”, популяризована після війни, відображає суспільне обурення, проте ігнорує складність командних рішень у умовах глобального конфлікту.
Данило Ігнатенко
