Сент-Люсія – невелика карибська острівна держава, розташована на східному узбережжі Карибського моря. Цей острів належить до групи Малих Антильських островів. До приходу європейців, територія Сент-Люсії населялася племенами. Проте після відкриття Колумбом у 1492 році, іспанські, а пізніше британські та французькі колонізатори почали змінювати обличчя острова.
Історія
У XVII столітті Сент-Люсія була захоплена французами, які перетворили її на французьку колонію. Але у 1814 році, внаслідок Наполеонових воєн, острів перейшов під владу Британської імперії. Вплив британців сприяв поширенню англійської мови та християнства, особливо англіканської та методистської церков. Спроби здійснити революцію у 1838 та повстання 1848 року в кінці кінців були придушені британцями. У 20-х роках XX століття розпочалася поступова дорога до самостійності. 22 лютого 1979 року Сент-Люсія отримала незалежність в рамках Британської Співдружності націй.
Економіка
Економіка Сент-Люсії переважно залежить від туризму, сільського господарства і послуг. Туризм є головним джерелом доходу країни, завдяки її чудовим пляжам, теплим та сприятливим кліматом. Крім того, країна виробляє банани, какао, кокоси і цитрусові, які експортує на міжнародний ринок.
Населення
За даними національного у 2021 році оцінювалося, що населення Сент-Люсії становило близько 183 тисяч осіб. Багатомовність є характерною рисою країни, де говорять англійською, креольською та французькою мовами. Головними міськими центрами є столиця Кастрі і В’ю-Форте.
Релігія
Християнство є домінуючою релігією на острові. Головними конфесіями є римо-католицька церква, англіканська церква та методистська церква. Значну роль в культурі та традиціях населення відіграє африканське наслідування, яке проявляється у музиці, танцях, мистецтві та різноманітних релігійних обрядах.
Острівна держава Сент-Люсія має багату історію, характеризується різноманітною економікою, місцевим населенням, яке втілює в собі культурні елементи різних народів, і релігійною розмаїтістю, яка знаходить своє відображення в житті і традиціях острівця.
Данило Ігнатенко
