Річард Мілгаус Ніксон належить до найвідоміших і водночас найсуперечливіших американських політиків XX століття. Він увійшов до історії як 37-й президент Сполучених Штатів Америки, який докорінно змінив зовнішню політику країни, започаткував дипломатичне зближення з Китаєм, уклав важливі угоди із Радянським Союзом та завершив участь США у війні у В’єтнамі. Попри ці досягнення, його президентство назавжди залишилося пов’язаним із Вотергейтським скандалом, який став темою окремої історії.
Коротка біографія
Річард Мілгаус Ніксон народився 9 січня 1913 року в містечку Йорба-Лінда (штат Каліфорнія) у родині Френка та Ганни Ніксон. Він був другим із п’яти дітей. Родина належала до квакерської громади, яка прищепила майбутньому політику дисципліну, працьовитість, стриманість і відповідальність.
Після закінчення коледжу Віттієр Ніксон вступив до юридичної школи Університету Дьюка, яку завершив у 1937 році. Повернувшись до Каліфорнії, він розпочав юридичну практику, а невдовзі одружився з Тельмою Кетрін Райан, більш відомою як Пет Ніксон. Подружжя виховало двох дочок — Трішу та Джулі.
Військова служба та початок політичної кар’єри
Під час Другої світової війни Ніксон служив у Військово-морських силах США. Він виконував обов’язки офіцера авіаційного забезпечення на Тихоокеанському театрі бойових дій та дослужився до звання лейтенанта-командора.
Після завершення війни Ніксон повернувся до цивільного життя і вже у 1946 році був обраний до Палати представників Конгресу США. Молодий конгресмен швидко привернув увагу своєю активною участю в роботі Комітету з розслідування антиамериканської діяльності.
Саме тоді він здобув загальнонаціональну популярність завдяки розслідуванню справи Алджера Гісса — високопосадовця Державного департаменту, якого звинувачували у передачі секретної інформації Радянському Союзу. Активна роль Ніксона у цій справі зробила його одним із найвідоміших борців із комунізмом у США.
Сенатор від Каліфорнії
У 1950 році Річард Ніксон успішно балотувався до Сенату США. Передвиборча кампанія була надзвичайно гострою та принесла йому не лише перемогу, а й прізвисько «Хитрий Дік», яке активно використовували його політичні опоненти протягом усієї кар’єри.
Попри критику, молодий сенатор швидко став одним із найвпливовіших представників Республіканської партії. Його знання міжнародної політики та впевнені виступи зробили його перспективним кандидатом на вищі державні посади.
Віцепрезидент США
У 1952 році кандидат у президенти Дуайт Ейзенхауер обрав Ніксона своїм напарником на виборах. Після перемоги республіканців Ніксон став одним із наймолодших віцепрезидентів в історії США.
Під час виборчої кампанії йому довелося пережити серйозну політичну кризу через звинувачення у використанні спеціального виборчого фонду. Щоб відповісти на ці закиди, Ніксон виступив зі знаменитою телевізійною промовою, яка увійшла в історію як «Промова Чекерса». Він детально розповів про фінансове становище своєї родини та заявив, що єдиним подарунком, який не поверне, буде кокер-спанієль Чекерс, подарований його доньці.
Виступ справив сильне враження на американців і допоміг Ніксону зберегти місце у передвиборчому списку.
Вісім років поруч із Дуайтом Ейзенхауером
На посаді віцепрезидента Ніксон провів два президентські терміни — з 1953 до 1961 року. Формально його повноваження були обмеженими, однак він активно представляв Сполучені Штати за кордоном.
Особливо важливими стали його поїздки до Латинської Америки, Європи та Радянського Союзу. У Москві в 1959 році відбулися знамениті «кухонні дебати» між Ніксоном і радянським лідером Микитою Хрущовим. Дискусія стосувалася переваг американської та радянської економічних систем і стала одним із символів холодної війни.
Коли президент Ейзенхауер кілька разів серйозно хворів, Ніксон фактично виконував частину президентських обов’язків, що значно підвищило політичну вагу посади віцепрезидента.
Президентські вибори 1960 року
У 1960 році Республіканська партія висунула Ніксона кандидатом у президенти.
Його головним суперником став молодий сенатор Джон Ф. Кеннеді.
Виборча кампанія увійшла в історію завдяки першим телевізійним президентським дебатам. Якщо за змістом виступів багато експертів оцінювали кандидатів приблизно однаково, то телевізійна аудиторія віддала перевагу Кеннеді, який виглядав більш упевненим і харизматичним.
Ніксон програв вибори з мінімальним відривом — менш ніж 120 тисяч голосів. Попри заклики однопартійців оскаржити результати, він відмовився це робити, заявивши, що країна не повинна втрачати довіру до демократичної виборчої системи.
Політичне повернення
Наприкінці 1960-х років ситуація в країні кардинально змінилася. Війна у В’єтнамі, соціальні протести, економічні труднощі та політична нестабільність створили умови для повернення досвідченого політика.
На президентських виборах 1968 року Річард Ніксон здобув перемогу, пообіцявши американцям відновити закон і порядок, скоротити участь США у війні у В’єтнамі та зміцнити міжнародний авторитет країни.
Зовнішньополітичні успіхи
Саме у зовнішній політиці Річард Ніксон досяг найбільшого успіху.
У 1972 році він став першим чинним президентом США, який відвідав Китайську Народну Республіку. Цей історичний візит відкрив нову сторінку у відносинах між двома державами та сприяв поступовому завершенню багаторічної ізоляції Китаю.
Ще одним ключовим напрямом стала політика «в’єтнамізації», яка передбачала поступове виведення американських військ із В’єтнаму та передачу основної відповідальності за бойові дії армії Південного В’єтнаму. У 1973 році було укладено Паризькі мирні угоди, що завершили безпосередню участь США у війні.
Попри те що його політична кар’єра завершилася драматично, значення Ніксона для історії США неможливо оцінювати лише крізь призму Вотергейтського скандалу. Його дипломатичні досягнення, економічні рішення та вплив на міжнародні відносини й сьогодні залишаються предметом досліджень істориків і політологів. Наступна стаття буде присвячена саме Вотергейтському скандалу, який назавжди змінив американську політику.
