Плотін (нар. 205 р. н. е., Ліко або Лікополіс, Єгипет — помер 270 р., Кампанія) був видатним стародавнім філософом, центром впливового інтелектуального кола у Римі III століття. Його вважають засновником неоплатонічної школи філософії.
Єдине достовірне джерело про життя Плотіна — біографія його учня Порфирія, написана як передмова до збірки творів Плотіна «Еннеади». Інші античні свідчення майже не додають нової інформації. Біографія Порфирія зберегла численні відомості про останні шість років життя філософа в Римі, тоді як ранні періоди залишаються майже невідомими. Власні твори Плотіна, написані в останні 15 років його життя, не містять автобіографічних відомостей. Тому образ молодого Плотіна залишається недоступним для дослідників.
У віці 28 років Плотін вирушив до Александрії для вивчення філософії. Він відвідував лекції провідних філософів, проте невдовзі занурився в депресію через власну незадоволеність отриманими знаннями. Лише після знайомства з Аммонієм Саккасом, загадковим філософом і, можливо, християнським вчителем Орігена, Плотін знайшов наставника, залишившись з ним на 11 років. Вступ до школи Аммонія передбачав не формальне навчання, а довічне спільне слідування шляхом пізнання істини та духовного вдосконалення.
Життя та діяльність у Римі
У Римі Плотін швидко здобув репутацію видатного філософа та наставника. Його дім став центром навчання та інтелектуальних дискусій, де він виховував учнів та опікувався їхньою освітою й майном. Порфирій описує Плотіна як людину «лагідну та готову до служби всім», здатну поєднувати глибоку духовну концентрацію з увагою до земних потреб друзів і учнів. Він виступав арбітром у суперечках, не шукаючи популярності, і багатьох дітей аристократів він виховував відповідно до римського права.
Короткі факти
- Народився: 205 р. н. е., Ліко або Лікополіс, Єгипет
- Помер: 270 р., Кампанія (65 років)
- Предмети дослідження: єдність буття, душа, розум, етика, метафізика
- Вчителі: Аммоній Саккас
- Основні твори: «Еннеади»
Філософські погляди
Плотін розвинув концепцію єдності буття, центральним елементом якої є Єдине — абсолютна, безособова реальність, джерело всього сущого. Він також відстоював ієрархічну модель реальності, де душа та розум займають проміжні позиції між матерією та Єдиним. Його погляди стали основою неоплатонізму, що вплинув на філософію Августина, середньовічних мислителів та ренесансних гуманістів.
Данило Ігнатенко
