Після відкриття Нептуна у 1846 році астрономи помітили певні відхилення в орбітах зовнішніх планет, які не можна було пояснити гравітаційним впливом уже відомих тіл. Ці аномалії стали підставою для гіпотези про існування ще однієї, невідомої планети, яка отримала умовну назву Планета X.
Ідея Планети X набула широкої популярності завдяки американському астроному Персівалю Лоуеллу, який присвятив останні роки свого життя її пошукам. Він організував спостереження з обсерваторії в Аризоні, створеної на власні кошти. Однак до своєї смерті у 1915 році Лоуелл так і не зміг виявити гіпотетичну планету.
Перегляд даних завдяки Voyager 2
Ситуація змінилася після запуску космічного зонда Voyager 2, який у 1980-х роках здійснив прольоти повз гігантські планети. Завдяки його вимірюванням астрономи змогли з набагато більшою точністю визначити масу Нептуна. З’ясувалося, що раніше виявлені збурення орбіт зовнішніх планет були спричинені похибками у розрахунках, а не впливом невидимої планети. Ці результати суттєво знизили інтерес до ідеї Планети X як масивного тіла.
Дані зондових місій Pioneer і Voyager
Космічні апарати Pioneer і Voyager, що покинули межі Сонячної системи, не зафіксували жодних свідчень про масивні об’єкти на своєму шляху. Це стало додатковим аргументом на користь того, що великих, невидимих планет у зовнішніх областях Сонячної системи, ймовірно, не існує. Будь-яке тіло розміром з Юпітер або навіть менше мало б гравітаційно впливати на траєкторії зондів, але цього не виявлено.
Інфрачервоний огляд WISE
Додаткові підтвердження надали дані з космічного телескопа WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer), який здійснив детальний огляд усього неба в інфрачервоному спектрі. Завдяки цьому вчені встановили, що у межах до 26 000 астрономічних одиниць (а.о.) немає планетарних тіл розміром з Юпітер. Для порівняння, одна а.о. дорівнює середній відстані від Землі до Сонця близько 150 мільйонів кілометрів.
Сучасні гіпотези: транснептунові об’єкти
Хоч імовірність існування масивної Планети X зменшилася, деякі астрономи продовжують вивчати незвичні орбіти транснептунових об’єктів (ТНО) малих тіл, що обертаються за межами орбіти Нептуна. Аналіз їхніх орбіт вказує на можливу присутність однієї або двох планет розміром приблизно з Землю на відстані близько 200 а.о. від Сонця. Такі тіла могли б пояснити спостережувану когорту ТНО з орбітами, що мають подібні параметри.
Ці гіпотетичні планети могли би бути залишками первинного диска Сонячної системи або викинутими з внутрішніх областей на ранніх етапах її формування. Їхнє відкриття наразі залишається лише справою майбутнього, однак розвиток нових інструментів і телескопів дає шанс остаточно з’ясувати це питання.
Данило Ігнатенко
