Італійський похід Наполеона: cтановлення великого полководця

Італійська кампанія 1796-1797 рр., проведена молодим Наполеоном Бонапартом, була вирішальною кампанією у війнах за незалежність Франції (1792-1802). Вона призвела до поразки Австрії, початку французького контролю над Північною Італією та кінця війни, але, що найважливіше, вона вивела самого Бонапарта на нові вершини слави та влади.

Війна першої коаліції

img-1

Війна першої коаліції, перша з війн за незалежність, тривала з 1792 року між Французькою республікою та коаліцією антифранцузьких держав. Проте більшість бойових дій точилася у Фландрії та Німеччині, залишаючи італійський фронт скоріше другорядним. Прийнявши командування армією Італії в березні 1796 року, Бонапарт зробив італійський театр найважливішою операцією у війні, приголомшивши всю Європу, перемігши кожну австрійську армію, спрямовану проти нього, і перекроїв карту північної Італії. Його блискуча кампанія змусила Австрію подати позов про мир і припинити війну в жовтні 1797 року, що зробило Бонапарта одним із найвпливовіших людей у Франції.

Перші кроки в Італійській кампанії

27 березня 1796 року генерал Наполеон Бонапарт прибув до Ніцци, щоб прийняти командування французькою армією Італії. Це був важкий місяць для молодого генерала, який отримав командування 2 березня, лише за сім днів до того, як одружився на привабливій Жозефіні де Богарне. Жозефіна була колишньою коханкою Поля Барраса, члена Французької Директорії та одного з найвпливовіших людей у Франції, що призвело до чуток, що Бонапарт отримав своє командування лише як послугу від Барраса своїй старій коханій. Однак на той момент Бонапарт уже завоював репутацію у французькій армії, відзначившись під час облоги Тулона в 1793 році та придушення роялістського повстання 13 Вандеміяра в 1795 році.

Після прибуття до Ніцци генерал Бонапарт отримав перший наказ — провести огляд військ. Його зустріли обірвані, деморалізовані війська, які були на межі заколоту. Чоловіки голодували й недоїдали, їм давали лише мізерні пайки від корумпованих підрядників, які стягували грабіжницькі ціни. Їм не вистачало найнеобхіднішого; мушкети, багнети та мундири були рідкістю, а цілі батальйони ходили без взуття. Армія місяцями не отримувала зарплати, а коли зарплата все ж надійшла, то була у вигляді майже нікчемних банкнот, які називалися mandats territoriaux, і це було все, що могла забезпечити практично злиденна французька Директорія. Хвороби, дезертирство та втрати на полі битви скоротили армію з початкової чисельності в 106 000 чоловік у 1792 році до лише 37 600 чоловік і 60 гармат у березні 1796 року, без нових замін на шляху.

Початок кампанії

З таким складом командування і армією, яка переживала важкі часи, Бонапарт розпочав свою кампанію з чітким розумінням необхідності негайного успіху. Він розпочав з відновлення дисципліни та підняття бойового духу. Наполеон використовував свою харизму і талант до організації, щоб переконати солдатів у можливості перемоги та майбутніх здобичах. Він також ввів нові тактики, що включали швидкі маневри і флангові атаки, які дозволяли здобувати перемоги над більш численними супротивниками.

Битви при Монтенотте і Дего

Перші великі битви кампанії відбулися при Монтенотте і Дего в квітні 1796 року. Наполеон зміг розбити австрійські та п’ємонтські війська, що дозволило йому розділити супротивників і запобігти їх об’єднанню. Це були перші значні перемоги, які не тільки підтвердили його авторитет як полководця, але й продемонстрували його здатність до стратегічного мислення і використання слабкостей ворога.

Арколе і Ріволі

Однією з найвідоміших битв кампанії стала битва при Арколе в листопаді 1796 року. Наполеон, вразивши своїм особистим героїзмом, зумів надихнути своїх солдатів і здобути перемогу над австрійськими військами. Ця битва, поряд з битвою при Ріволі в січні 1797 року, остаточно закріпила його репутацію геніального стратега. У Ріволі він застосував майстерну тактику маневрування, що дозволило йому оточити і розбити австрійську армію, яка значно перевищувала чисельність французів.

Похід до Венеції і кінець кампанії

Після низки перемог Наполеон вирішив остаточно закріпити свій контроль над Північною Італією і вирушив до Венеції. Він підкорив місто і змусив його керівництво підписати мирний договір, що дозволило встановити Французьку республіку в Італії. Наполеон також продовжив реформування адміністрації та законодавства, що заклало основу для майбутнього процвітання регіону під французьким контролем.

Перемир’я і Кампоформійський мир

В жовтні 1797 року після низки поразок Австрія була змушена підписати Кампоформійський мирний договір, що завершив війну першої коаліції. За умовами договору Австрія визнала французький контроль над Північною Італією, а також передала Франції Бельгію і Ломбардію. Це був величезний дипломатичний успіх для Франції і особисто для Наполеона, який зміг показати свою здатність не тільки до війни, але й до дипломатії.

Висновок

Італійська кампанія 1796-1797 років ознаменувала початок нової ери. Хоча вона зробила значний внесок у перемогу Франції у Війнах за незалежність Франції, вона була, мабуть, важливішою через свою роль у створенні Наполеона Бонапарта. Бонапарт став знаменитістю в Парижі і став відомим у всій Європі. Його генерали, багато з яких згодом служили маршалами Наполеона, заслужили популярність і славу в Італії. Ще не виповнившись 28 років, Бонапарт змінив карту північної Італії, дав життя республікам, принизив одну з найвидатніших держав Європи та досяг вершин популярності вдома. Але незважаючи на все це, історія Наполеона тільки починалася.

Данило Ігнатенко

Поділитися з друзями
портал Wake Up Media
Додати коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.