Насір ад-Дін Мухаммад Хумаюн (1508–1556), другий правитель імперії Великих Моголів, залишив суттєвий слід у історії Південної Азії. Його правління, розірване повстаннями та вигнанням, стало перехідним періодом між завоюваннями його батька Бабура та розквітом імперії під владою сина Акбара. Хумаюн не лише боровся за збереження спадщини Моголів, але й сприяв розвитку мистецтва, архітектури та літератури, що знайшло відображення в численних творах, зокрема в альбомі Девіса.
Політичні виклики та втрата влади
Після сходження на престол у 1530 році Хумаюн стикнувся з низкою загроз: від сепаратизму братів до вторгнення афганського лідера Шер Шаха Суру. Поразка у битві при Чауса (1539) та Білграмі (1540) призвела до втрати контролю над Індією та 15-річного вигнання. Проте, використавши внутрішні конфлікти спадкоємців Шер Шаха, Хумаюн повернув собі Делі й Агру у 1555 році. Його відновлене правління виявилося нетривалим — трагічна загибель унаслідок падіння зі сходів бібліотеки залишила питання про роль особистих звичок (зокрема вживання опіуму та алкоголю) у його долі.
Культурна спадщина та мистецькі досягнення
Хоча Хумаюн часто затьмарюється своїм сином Акбаром, його внесок у культуру Моголів не можна недооцінювати. Під час вигнання в Персії він познайомився з техніками перської мініатюри, які пізніше вплинули на розвиток могольського живопису. Альбом Девіса, що зберігається в Метрополітен-музеї, містить унікальні зображення, такі як «Імператор Хумаюн, що повертається з подорожі, вітає свого сина». Ця робота, виконана тушшю та аквареллю, ілюструє поєднання перської естетики з індійськими мотивами.
Архітектурні впливи
Хумаюн також ініціював будівництво гробниць та палаців, які стали прототипами для шедеврів епохи Акбара. Найвідоміший приклад — Гробниця Хумаюна в Делі (включена до списку ЮНЕСКО), яка поєднує перські та місцеві архітектурні традиції.
Данило Ігнатенко
