Шлях ХАМАС до фактичного контролю над сектором Газа був результатом кількох взаємопов’язаних політичних процесів. Важливим етапом стали події 2005 року, коли Ізраїль здійснив одностороннє виведення військ і ліквідував ізраїльські поселення в секторі Газа.
На початку 2005 року президент Палестинської автономії Махмуд Аббас та прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон оголосили про припинення бойових дій. Ізраїль готувався до виведення своїх сил із частини палестинських територій, а палестинські політичні сили опинилися перед необхідністю визначити подальшу стратегію.
Після переговорів ХАМАС погодився на припинення вогню, хоча окремі випадки насильства продовжувалися. Пізніше того ж року Ізраїль завершив одностороннє розведення із сектору Газа: були демонтовані ізраїльські поселення, а військові залишили територію. Виведення Ізраїлю не означало автоматичного встановлення палестинської політичної єдності. Навпаки, після нього боротьба між основними палестинськими політичними силами — ХАМАС і ФАТХ — стала ще важливішою.
Перемога ХАМАС на виборах 2006 року
Переломним моментом стали вибори до Палестинської законодавчої ради у січні 2006 року. ХАМАС здобув несподівану перемогу, отримавши значну кількість місць у парламенті. Його успіх став серйозним викликом для ФАТХ — політичної сили, яка тривалий час домінувала в палестинському політичному житті.
Результат виборів продемонстрував, що ХАМАС уже не можна було розглядати лише як збройну організацію. Він перетворився на впливового політичного гравця, здатного брати участь у виборах і формувати уряд.
Спочатку між ХАМАС і ФАТХ була сформована коаліція. Прем’єр-міністром став представник ХАМАС Ісмаїл Ханія. Проте співпраця виявилася нетривалою. Між двома силами існували глибокі розбіжності щодо політичного курсу, відносин з Ізраїлем та контролю над силовими структурами.
Конфлікт ХАМАС і ФАТХ
Упродовж 2006–2007 років протистояння між прихильниками ХАМАС і ФАТХ дедалі більше набувало характеру збройного конфлікту. У секторі Газа відбувалися зіткнення між силами двох палестинських рухів.
Це був не просто конфлікт між окремими політичними партіями. Він відображав глибший розкол палестинського суспільства щодо майбутнього політичного устрою та стратегії боротьби за палестинську державність.
У червні 2007 року президент Палестинської автономії Махмуд Аббас розпустив уряд, очолюваний ХАМАС, та оголосив надзвичайний стан. Проте це рішення не призвело до відновлення контролю Палестинської адміністрації над Газою. Навпаки, ХАМАС фактично встановив контроль над сектором. Таким чином, палестинська політична система розділилася на дві частини. ХАМАС контролював сектор Газа, тоді як уряд, орієнтований на ФАТХ і президента Махмуда Аббаса, зберігав владу на Західному березі річки Йордан.
Палестинський політичний розкол
Події 2007 року стали одним із найважливіших переломів у сучасній історії Палестини. Відтоді ХАМАС і ФАТХ фактично сформували два окремі центри політичної влади.
На Західному березі діяли структури Палестинської адміністрації, контрольовані ФАТХ. У секторі Газа сформувалася адміністрація ХАМАС. Цей поділ суттєво ускладнив переговори про створення єдиної палестинської держави. Для міжнародних партнерів виникла проблема: з ким саме вести переговори та хто має представляти палестинців у процесі врегулювання. Водночас розкол вплинув і на повсякденне життя населення. Дві території опинилися під управлінням різних політичних сил, між якими тривалий час зберігалася недовіра.
Спроби примирення ХАМАС і ФАТХ
Попри розкол, сторони неодноразово намагалися відновити політичну єдність. У квітні 2011 року ХАМАС і ФАТХ оголосили про досягнення угоди про примирення за посередництва Єгипту.
Угоду підписали в Каїрі 4 травня. Вона передбачала створення тимчасового уряду, який мав організувати проведення законодавчих і президентських виборів. Проте реалізація домовленостей виявилася складною. Протягом наступних місяців сторони сперечалися щодо складу та керівництва тимчасового уряду. У лютому 2012 року було оголошено, що Махмуд Аббас має очолити тимчасову адміністрацію.
Однак політичне примирення не призвело до швидкого подолання фактичного розколу. Відмінності між двома рухами залишалися надто значними, а питання контролю над сектором Газа та силовими структурами продовжувало бути одним із головних джерел суперечностей.
Відносини з Сирією та Іраном
Важливу роль у розвитку ХАМАС відігравали його зовнішні союзники, зокрема Сирія та Іран. Однак у 2011 році ці відносини зазнали серйозного випробування через початок громадянського конфлікту в Сирії. Керівництво ХАМАС тривалий час перебувало в Дамаску. Але коли сирійська влада почала придушувати антиурядові протести, представники організації уникали відкритої підтримки дій сирійських сил безпеки.
На початку 2012 року керівники ХАМАС залишили Сирію та переїхали до Єгипту і Катару. Халед Мешааль, який був одним із провідних представників зовнішнього керівництва організації, публічно висловив підтримку сирійській опозиції.
Це рішення погіршило відносини ХАМАС із сирійською владою та Іраном, який підтримував режим Башара аль-Асада. Фінансова підтримка ХАМАС з боку Ірану, яка, за наведеними Britannica оцінками, раніше перевищувала 200 мільйонів доларів на рік, суттєво скоротилася.
Єгипет і фінансові труднощі ХАМАС
Ще одним важливим фактором стала політична ситуація в Єгипті. Після повалення президента Мохамеда Мурсі у 2013 році до влади прийшла тимчасова адміністрація під керівництвом військових, яка займала ворожішу позицію щодо ХАМАС.
Єгипет значно посилив контроль на кордоні із сектором Газа. Було закрито більшість тунелів, які використовувалися для переміщення товарів між Газою та Єгиптом. Ці тунелі мали не лише логістичне, а й фінансове значення. Вони були важливим джерелом податкових надходжень для адміністрації ХАМАС і водночас забезпечували постачання широкого спектра товарів до сектора Газа.
Посилення контролю на кордоні, скорочення іранської фінансової підтримки та загальна ізоляція створили серйозний економічний тиск. До кінця 2013 року адміністрація ХАМАС уже мала труднощі з виплатою заробітної плати працівникам державного сектору.
Чому контроль над Газою став переломним
Встановлення ХАМАС контролю над сектором Газа у 2007 році змінило всю політичну систему палестинських територій. Організація, яка виникла під час Першої інтифади як ісламістський рух опору, за два десятиліття перетворилася на політичну силу, яка фактично керувала окремою територією. Водночас цей контроль поставив ХАМАС перед складною проблемою. Організації довелося одночасно виконувати функції політичної адміністрації, забезпечувати роботу державного сектору та підтримувати власну політичну й військову структуру.
Зовнішньополітична ситуація також залишалася нестабільною. Відносини з Іраном та Сирією змінювалися залежно від регіональних конфліктів, а Єгипет посилював контроль над кордоном. У результаті ХАМАС опинився під значним політичним та економічним тиском.
Газа як центр влади ХАМАС
Контроль над сектором Газа став результатом не однієї події, а поступового розвитку кількох процесів: перемоги ХАМАС на виборах, конфлікту з ФАТХ, розпуску уряду Махмудом Аббасом та збройного протистояння 2007 року. Відтоді палестинський політичний простір залишався розділеним. Західний берег і сектор Газа розвивалися під управлінням різних політичних центрів, що стало однією з головних перешкод для формування єдиної системи палестинського управління.
Історія ХАМАС у Газі демонструє, наскільки тісно внутрішня палестинська політика пов’язана з регіональними та міжнародними процесами. Вибори, боротьба між ФАТХ і ХАМАС, позиція Єгипту, підтримка Ірану та події в Сирії разом сформували політичну реальність, у якій сектор Газа став головним центром влади ХАМАС.
Данило Ігнатенко
