Діоклетіан — римський імператор (284–305 рр. н. е.), відомий як реформатор державного управління, фінансової системи та армії. Його політика поклала край тривалому періоду кризи III століття та заклала підвалини для подальшого розвитку Східної Римської, або Візантійської імперії. Період його правління відзначився також останніми масштабними переслідуваннями християн у Римській державі.
Про походження Діоклетіана відомо небагато. Він народився в місті Салони (сучасний Солін у Хорватії). Його батько був або писарем, або вільновідпущеником у домі сенатора Анулліна. Справжнє ім’я імператора — Діокл. Лише згодом він узяв офіційне ім’я Гай Аврелій Валерій Діоклетіан.
Свою молодість він провів у війську, служивши на кордонах імперії. Його кар’єра була тісно пов’язана з армією, де він здобув прихильність солдатів і поступово просунувся серед воєначальників.
Сходження на престол
Події 284 року стали переломним моментом. Під час кампанії проти персів було знайдено мертвим імператора Нумеріана. Його тестя Апера звинуватили у змові. Діоклетіан, якого підтримали війська, проголосив себе імператором і особисто стратив Апера. Цей акт отримав символічне значення, адже ім’я Aper («кабан») збігалося з пророцтвом, яке передбачало владу Діоклетіана після вбивства «вепра».
Спочатку його влада обмежувалася лише Сходом. Захід контролював Карін, брат Нумеріана. Вирішальна сутичка відбулася на Балканах у 285 році, де Карін загинув від рук власних солдатів. Це відкрило Діоклетіану шлях до одноосібного правління в імперії.
Тетрархія та реорганізація держави
Римська імперія на кінець III століття була надто великою для управління однією особою. У 286 році Діоклетіан зробив радикальний крок — поділив владу з Максиміаном, надавши йому титул Августа і відповідальність за Захід.
У 293 році система була розширена: до правління долучилися ще два Цезарі — Галерій та Констанцій Хлор. Таким чином утворилася тетрархія — модель управління чотирма правителями, що контролювали різні частини держави.
- Діоклетіан — Нікомедія, Фракія, Азія, Єгипет.
- Галерій — Сірмій, Балкани, Ахайя.
- Максиміан — Мілан, Італія, Африка.
- Констанцій Хлор — Трір, Галлія, Іспанія, Британія.
Тетрархія дозволила швидше реагувати на повстання та зовнішні загрози. Вона також надала новий релігійний вимір владі: Діоклетіан проголосив себе «сином Юпітера», а Максиміана — «сином Геркулеса».
Військові кампанії
Час правління Діоклетіана був позначений низкою воєн.
- У 287–296 роках Максиміан і Констанцій Хлор придушили повстання в Галлії та відновили контроль над Британією після узурпації Караузія.
- У 297 році Галерій завдав поразки персам, що дозволило римлянам відновити владу над Вірменією та встановити кордон по річці Тигр.
- Сам Діоклетіан успішно приборкав Єгипет, де місцевий узурпатор проголосив незалежність.
Ці перемоги тимчасово стабілізували становище імперії на кордонах.
Внутрішні реформи
Найбільший внесок Діоклетіана полягав у внутрішніх перетвореннях. Він здійснив масштабну адміністративну та фінансову перебудову.
- Адміністрація. Було посилено централізацію, зростала роль імператорських радників. Провінції поділили на менші одиниці, щоб обмежити владу губернаторів. Сенат утратив політичний вплив.
- Армія. Війська розділили на прикордонні гарнізони та мобільні сили. Було збільшено їхню чисельність і впорядковано дисципліну.
- Податки. Введено податок на землю (jugatio) та подушний податок (capitatio), що спиралися на регулярний перепис. Податкова система стала більш передбачуваною, хоч і обтяжливою.
- Грошова система. Відновлено стабільне карбування золотої та срібної монети, збільшено кількість монетних дворів.
У 301 році було видано Едикт про ціни, який встановлював граничні ціни на товари та зарплати. Хоча цей захід не був успішним, він демонструє прагнення імператора боротися з інфляцією.
Відносини з християнами
Наприкінці свого правління Діоклетіан розпочав масштабні переслідування християн. У 303–304 роках було видано серію едиктів, які наказували зруйнувати церкви, знищити священні книги та змусити християн приносити жертви язичницьким богам. Ці події стали останньою великою хвилею репресій проти християн у Римській імперії.
Абдикація та останні роки
У 305 році Діоклетіан несподівано зрікся влади та відійшов від справ. Він оселився у своєму палаці в Спліті (сучасна Хорватія), де провів решту життя як приватна особа. Помер близько 316 року.
Його добровільна відмова від влади була винятковим явищем для античного світу й підкреслювала його прагнення залишити після себе стабільну систему правління.
Правління Діоклетіана стало переломним етапом у римській історії. Його реформи тимчасово зупинили занепад імперії та створили нову політичну модель, що дозволила Сходу проіснувати ще понад тисячу років у формі Візантійської імперії. Його спадщина виявилася суперечливою: він був і реформатором, і переслідувачем, але саме за його правління Римська імперія здобула нове обличчя.
Іван Гудзенко
