Дельфіни — це надзвичайно розумні та соціально розвинені морські ссавці, які належать до кількох родин китоподібних. Найбільш відомі з них — представники родини Delphinidae (океанічні дельфіни), хоча до дельфінів також зараховують річкових представників родин Platanistidae і Iniidae. Їхня анатомія, поведінка, здатність до комунікації та висока когнітивна гнучкість зробили дельфінів об’єктом інтенсивних наукових досліджень і культурної зацікавленості.
Класифікація та видове різноманіття
Із близько 40 видів океанічних дельфінів кілька, зокрема косатка (Orcinus orca) та гринда (Globicephala spp.), традиційно називаються «китами» через великі розміри. У той час як рід Delphinus (дельфін звичайний) та Tursiops (дельфін-афаліна) є найбільш відомими серед типових представників, інші — як-от Cephalorhynchus commersonii (дельфін Коммерсона) — демонструють вражаюче морфологічне і поведінкове розмаїття.
На відміну від морських свиней (родина Phocoenidae), дельфіни мають витягнуті морди (роструми) і конічні зуби, що краще пристосовані для ловлі активної здобичі.
Анатомія та екологічна адаптація
Більшість дельфінів мають обтічне тіло, довжиною до 3 метрів, хоча деякі види досягають значно більших розмірів. Вони мешкають як у солоних, так і в прісноводних середовищах — від тропічних до субполярних широт, а річкові дельфіни населяють великі водні артерії Південної Америки та Азії. Наприклад, південноамериканський річковий дельфін (Inia geoffrensis) здатен пристосовуватись до надзвичайно мутної води, покладаючись переважно на ехолокацію.
Інтелект та соціальна поведінка
Афаліни (Tursiops truncatus) вважаються одними з найінтелектуальніших представників тваринного світу. Вони демонструють складну соціальну поведінку, здатність до самопізнання, використання інструментів та комунікацію за допомогою свистів, клацань і ультразвукових імпульсів. Унікальні свисти індивідуумів слугують аналогом імен, що дозволяє їм розпізнавати одне одного навіть через десятиліття.
Рухливість і поведінка в середовищі
Дельфіни — чудові плавці, здатні розвивати швидкість до 30 км/год. Їхня здатність до синхронного плавання, стрибків і взаємодії з хвилями кораблів вказує на складну моторну координацію та грайливість. Багато видів живуть у зграях, кількість особин у яких може сягати тисяч. Соціальна структура дельфінів гнучка: зустрічаються як короткочасні союзи, так і стабільні групи, зокрема материнські.
Харчування
Це активні хижаки, які живляться рибою, кальмарами й іншими морськими безхребетними. Вони використовують як зорові сигнали, так і ехолокацію для виявлення здобичі, особливо в умовах низької видимості. У багатьох випадках дельфіни полюють кооперативно, використовуючи скоординовані дії для загону риби в зручні для захоплення скупчення.
Данило Ігнатенко
