Броніслав Маліновський (нар. 7 квітня 1884, Краків, Австро-Угорщина — помер 16 травня 1942, Нью-Гейвен, Коннектикут, США) — видатний польський антрополог, який здобув міжнародну славу як засновник класичної соціальної антропології на основі польових досліджень. Його внесок у вивчення культури, спорідненості, обміну, магії та релігії Океанії заклав основи сучасної антропологічної науки.
Маліновський походив з інтелігентної родини: його батько, Люціян Маліновський, був професором філології в Ягеллонському університеті, а мати Юзефа — освіченою жінкою з інтересом до мовознавства. Через хронічне погане здоров’я більшу частину ранньої освіти Броніслав отримав удома. У підлітковому віці він багато подорожував Середземномор’ям разом із матір’ю. У 1908 році Маліновський здобув докторський ступінь із філософії в Ягеллонському університеті, а додатково вивчав фізику та математику.
Захоплення антропологією прийшло під впливом книги Джеймса Фрейзера «Золота гілка», яка відкрила перед ним систематичний підхід до міфу та релігії. Після короткого періоду навчання в Лейпцигу він прибув до Лондонської школи економіки (LSE), де вивчав антропологію під керівництвом таких науковців, як Чарлз Селігмен.
Польові дослідження та антропологічна революція
У 1914 році Маліновський вирушив у свою першу польову експедицію до Нової Гвінеї. Спочатку він працював серед народу майлу, а згодом зосередився на дослідженні Тробріанських островів, де провів два тривалих періоди в 1915–1916 та 1917–1918 роках. Ці дослідження стали революційними у методології: Маліновський започаткував «участь у спостереженні», жив серед місцевих, вивчав їхню мову та записував повсякденне життя з безпрецедентною глибиною.
У 1916 році він здобув ступінь доктора наук у Лондонському університеті. Його досвід на Тробріанах було покладено в основу низки впливових праць: «Argonauts of the Western Pacific» (1922), «The Sexual Life of Savages in North-Western Melanesia» (1929), «Coral Gardens and Their Magic» (1935). Ці праці встановили новий стандарт в антропологічному письмі та теорії.
Унікальним джерелом розуміння внутрішнього стану Маліновського під час польових досліджень стали його особисті щоденники, опубліковані посмертно. У них він відверто писав про самотність, культурний шок та амбівалентні почуття до тубільців.
Теоретичні досягнення та функціоналізм
У 1924 році Маліновський повернувся до Лондона, де став викладачем, а згодом професором соціальної антропології. Його семінари у LSE стали інтелектуальними центрами, які приваблювали студентів із різних країн. Він мав вплив на ціле покоління британських антропологів, зокрема на Едмунда Ліча та Е. Е. Еванса-Причарда.
Маліновський сформулював функціоналістську теорію культури, згідно з якою всі елементи культури мають певну соціальну функцію й існують у взаємозв’язку. Він відкидав абстрактний підхід Еміля Дюркгейма й Марселя Мосса, натомість підкреслював необхідність аналізу індивідуальної поведінки в соціальному контексті.
У 1919 році Маліновський одружився з Елсі Массон, донькою професора хімії з Мельбурна. У подружжя було троє доньок. Після серії мандрів Європою та Канарськими островами він осів у Лондоні, де продовжив викладацьку та публіцистичну діяльність.
З початком Другої світової війни Маліновський перебрався до США, де викладав у Єльському університеті. Він помер 16 травня 1942 року в Нью-Гейвені, штат Коннектикут, залишивши після себе багату спадщину як дослідник, теоретик та педагог.
Данило Ігнатенко
