Асікага Такаудзі (1305, Асікага — 7 червня 1358, Кіото) — видатний японський полководець і державний діяч, який заснував сьоґунат Асікаґа — спадкову військову диктатуру, що контролювала Японію впродовж понад двох століть (1338–1573). Він став одним із найвпливовіших політичних фігур перехідної епохи від феодальної влади Камакура до нового центру в Кіото.
Родина Асікага належала до могутнього клану Мінамото і відігравала важливу роль у структурі влади сьоґунату Камакура, виступаючи васалами регентської родини Ходзьо. Ця форма правління з центром у Камакурі передбачала, що імператор, хоч і залишався формальним главою, фактично був маріонеткою. Політична напруга в країні зростала, і саме в такому контексті з’явилася постать Такаудзі.
Конфлікт із Ходзьо і зрада на користь імператора
У 1331 році імператор Ґо-Дайґо спробував повернути реальну владу імператорському двору, піднявши заколот проти режиму Ходзьо. Хоча початково його було розгромлено, він згодом утекти з заслання і відновити сили. Такаудзі, який спочатку був відправлений до Кіото для придушення повстання, скористався нагодою та перейшов на бік імператора. Повернувшись до своїх володінь у провінції Тамба, він зібрав армію проти Камакурського уряду.
До повстання долучилися й інші впливові воїни. Уряд Ходзьо зазнав краху, і Ґо-Дайґо зміг створити перший від X століття імператорський уряд, який контролював як військову, так і політичну владу. Проте влада імператора швидко ослабла: йому не вдалося встановити контроль над усією країною, і його союзники почали висловлювати незадоволення щодо поділу награбованого.
Війна з імператором і заснування сьоґунату
У 1335 році Ходзьо знову зібрали армію і повернули собі Камакуру. Такаудзі, всупереч волі імператора, самостійно вирушив на схід, розгромив ворога і зайняв місто. Він також узяв участь у ліквідації принца Морінаґи, імператорського сина, що спричинило серйозну кризу у відносинах із двором. Спроба винагородити своїх васалів без дозволу імператора викликала обурення.
Після цього між Асікага Такаудзі та імператором почався відкритий збройний конфлікт. За підтримки свого брата Тадайоші Такаудзі переміг імператорські війська й зайняв Кіото. Хоча його невдовзі вигнали, він повернувся з більшою армією та остаточно здобув перемогу. Він оголосив, що Ґо-Дайґо втратив право правити, призначив імператором представника альтернативної гілки імператорського дому та сам став сьоґуном у 1338 році.
Ґо-Дайґо утік до гір Йосіно, проголосивши себе справжнім правителем. Так розпочалася епоха Південного та Північного дворів (Нанбокутьо), що тривала до 1392 року. Протистояння між двома імператорськими лініями перетворилося на затяжну громадянську війну, у якій Такаудзі вдалося зберегти перевагу.
Внутрішні конфлікти та культурна спадщина
Незважаючи на політичний успіх, Такаудзі зіткнувся з серйозними внутрішніми труднощами. Конфлікт із братом Тадайоші ослабив єдність клану Асікаґа. Їхнє суперництво фактично підірвало політичну стабільність сьоґунату і стало на заваді повному зміцненню влади Такаудзі.
Попри військові справи, Такаудзі був високоосвіченою людиною. Він створював поезію вака і ренга, що свідчить про його зацікавлення класичною японською літературою. Окрім того, він активно підтримував буддизм дзен, сприяв його поширенню серед самурайських еліт і профінансував будівництво кількох храмів, зокрема знаного храму Тенрю-дзі в Кіото.
Данило Ігнатенко
