Асікага Йошіакі (5 грудня 1537 — 19 жовтня 1597) був останнім представником роду Асікага, який носив титул сьоґуна Японії. Він належав до знатного самурайського роду, який очолював сьоґунат Мураматі з XIV століття. Йошіакі спочатку обрав духовний шлях і став буддійським священиком. Проте стрімкі зміни в японському феодальному суспільстві, зумовлені періодом Сенґоку (епохи Воюючих провінцій), змусили його повернутись до світського життя.
Піднесення за підтримки Ода Нобунаґи
У 1568 році, завдяки військовій підтримці могутнього полководця Ода Нобунаґи, Йошіакі захопив владу в Кіото. Він усунув свого двоюрідного брата Асікага Йосіхіде, який номінально займав пост сьоґуна, але не мав реальної сили. Нобунаґа, прагнучи легітимізувати власну владу, зробив Йошіакі маріонетковим сьоґуном. Формально Йошіакі очолив сьоґунат Мураматі як п’ятнадцятий сьоґун, проте реальна влада перебувала в руках Нобунаґи.
Конфлікт з Ода Нобунаґою
Попри формальний союз, Йошіакі прагнув звільнитися від контролю Ода Нобунаґи та повернути сьоґунату автономну владу. У спробі послабити свого протектора, він почав шукати союзів серед ворогів Нобунаґи, зокрема Мьосю Хонґандзі та Морі Терумото. Це викликало конфлікт між колишніми союзниками. У відповідь на ці дії, Нобунаґа в 1573 році вдерся в Кіото, розгромив прихильників Йошіакі та вигнав його зі столиці.
Падіння сьоґунату Мураматі
З вигнанням Йошіакі завершилася історія сьоґунату Асікага, який існував з 1338 року. Йошіакі хоча й формально не відмовився від титулу сьоґуна, фактично втратив усю політичну владу. Надалі він жив у вигнанні, зберігаючи символічний статус, але не маючи реального впливу на хід подій у Японії. Після його усунення Японія вступила в нову еру воєн і політичних трансформацій, що завершилася об’єднанням країни під владою Токуґави Ієясу наприкінці XVI століття.
Асікага Йошіакі помер у 1597 році в місті Осака. Його смерть ознаменувала остаточне завершення епохи, в якій сьоґунат Асікага відігравав ключову роль у політичному житті Японії. Його постать увійшла в історію як символ завершення середньовічної політичної структури й початку шляху до централізованої держави.
Данило Ігнатенко
