У давньогрецькому світі жінки мали обмежені права порівняно з чоловіками. Без можливості голосувати, володіти землею чи успадковувати, їх роль обмежувалася домашніми обов’язками та вихованням дітей. Це загальний нарис, і наші джерела не завжди повні та об’єктивні.
Інформація про жінок у різних містах-державах часто відсутня, особливо інформація від жіночих авторів. Найбільш детальний опис стосується Афін. Щодо спартанок існувала певна відмінність: вони мали право на фізичну підготовку, власність та споживання вина. Деякі категорії жінок, такі як працівниці, повії та куртизанки, менш документовані, і правила, що стосуються їх, більш розпливчасті.
Діти жіночої статі, як і в інших суспільствах, були в більшому ризику бути покинутими при народженні. Навчання включало освіту в читанні, письмі та математиці, а також мистецтво, музику та легку атлетику. Однак головна мета була готувати їх до ролі в сім’ї, а не розвивати інтелект. Важливою частиною виховання було таке, де старший партнер мав статеві відносини з підлітком, але також виконував роль наставника.
Організація шлюбу традиційно була відповідальністю батька, або опікуна, якщо батька не було. Одружувалися дівчата у віці 13-14 років. Шлюб базувався не на коханні, а на соціальних та економічних міркуваннях. У грецькому суспільстві не було місця для самотніх зрілих жінок, і всім очікувалося вийти заміж.
У домашньому господарстві заміжні жінки були відповідальні за виховання дітей та щоденні потреби родини. Вони часто користувалися допомогою рабів, якщо це дозволяв їхній статус. Контакти з неодруженими чоловіками не сприялися, а більшість часу вони проводили вдома, займаючись домашніми справами, такими як робота з вовною та ткацтво. Іноді вони відвідували друзів і брали участь у релігійних церемоніях і фестивалях, але чи відвідували вони театральні вистави – питання спірне серед вчених.
У суспільних справах жінки мали обмежені можливості: вони не могли брати участь у публічних зборах, голосувати або обіймати посади в уряді. Навіть їхнє ім’я не могло згадуватися публічно без особливих обставин. В юридичному аспекті заміжні жінки перебували під повною владою своїх чоловіків. Вони рідко мали право приймати важливі рішення самостійно. Хоча в деяких випадках пари можуть ділити своє життя більш справедливо.
Закон очікував, що жінки будуть вірними своїм чоловікам, хоча деякі чоловіки вільно користувалися послугами повій, коханців та куртизанок. Недодержанням сімейних цінностей могло призвести до серйозних наслідків.
У спадкових справах жінки мали обмежені права. Якщо у них були брати, вони зазвичай нічого не успадковували. Іноді їхня спадщина переходила до ближнього родича чоловічого роду. Жінки могли мати особисту власність, але не могли складати заповіти, і після їхньої смерті майно переходило до чоловіка.
Шлюби могли бути розірвані за декількома підставами, зазвичай за відреченням чоловіка, виїздом дружини з дому або з проханням батька дочки. Якщо жінка ставала вдовою, їй часто доводилося виходити заміж за близького родича чоловічої статі, щоб зберегти майно в сім’ї.
Данило Ігнатенко
